Балет - вигляд театрального мистецтва, де основним виразним засобом служить так званий «класичний» (історично що склався, підлеглий суворому кодексу правив) танець; сценічний твір, належний цьому вигляду мистецтва.Балет зародився при князівських дворах Італії в епоху Відродження і, в міру того як зростала його популярність і удосконалювалася техніка виконання, розповсюджувався по всій Європі, а надалі завоював також Північну і Південну Америку, Азію і Австралію.Протягом більшої частини 18 в. балет розвивався переважно в Італії; на початку 19 в. балетного трупа прославилася Франція, а пізніше - Росія. У 20 в. балет поміщався міцну на сценах США (особливо в Нью-Йорку), Великобританії і Радянського Союзу.Балет став розповсюджуватися по Європі. До середини 18 в. князівські двори повсюдно прагнули наслідувати розкоші Версаля, одночасно в багатьох містах відкривалися оперні театри, так що танцівники і вчителя танців, яких ставало все більше, легко знаходили собі застосування. Не тільки у Франції, але і в інших країнах хореографи пропонували важливі для розвитку балету новини. У Австрії Франц Хильфердінг (1710-1768) одним з перших створював постановки, де сюжет викладався коштами міміки і танця. Італійський педагог, Дженнаро Магрі, видав докладний підручник театрального танця, яким він став в останні роки перед падінням старого режиму у Франції.Коли вибухнула революція 1789, балет вже затвердився як особливий вигляд в мистецтві. Публіка звикла до умовності сценічної міміки, а танець, під впливом ідей Освіти, звільнився від тієї штучності, проти якої боровся Новерр. Балет перестав сприйматися як явище придворною життя.
<span>Симфония №2 «Богатырская» ,Трудно найти в истории симфонической музыки другое сочинение, где основная тема так безусловно царила бы над всеми другими, как бы подавляя и «отпугивая» их; трудно представить, что одна мысль может заполнить собою все музыкальное пространство. Конечно, грозный голос и особая стать этой темы этого требуют. Однако послушав «Богатырскую» симфонию, пессимисты, пожалуй, назовут ее не столько богатырской, сколько «автократической» , настолько велика в ней централизация и концентрация «власти» главной темы. Поэтому симфония Бородина даже несколько «антисимфонична» , статична: жанр симфонии подразумевает органическое соединение различного материала и его динамичное развитие. Оптимисты же, пожалуй, будут подчеркивать явно читаемый в музыке образ Ильи Муромца, «сиднем сидевшего» тридцать лет и наконец явившего всю свою силищу. Тогда «Богатырская» – это лишь зерно будущего, символ нераскрытой былинной мощи, наброски и штрихи к грандиозной поэме о русском народе, музыкальное вступление к его славной истории, которой только предстоит совершиться.</span>
Вот, у тебя, кстати, на такты поделено неправильно. Тактовые черты должны стоять так же, как и у меня в инструментальной группировке :)
<span>Александра Градского
</span><span>Николай Резанов
</span>Маргариты <span>Пушкиной
</span><span>Эндрю Ллойда Вебера
</span>
«Мастер и Маргарита»(Макаревич, Кобзон<span>, Игорь </span>Бутман<span>, Олег </span>Табаков<span>, Максим Леонидов, Валерий </span>Золотухин<span> и даже Дживан </span>Гаспарян)
