Самые любимые произведения Толстого это После бала, Детство и др. После бала, это произведения про бал.
Письменник звертає нашу увагу на справжні цінності, якими необхідно керуватися в життєвих ситуаціях. В одній з найбільш відомих новел О.Генрі «Дари волхвів» розповідається, як одна молода сімейна пара вибирає один одному подарунки. Вибір подарунків для подружжя був невеликий, тому що жили вони дуже бідно. Зате любов їх була така сильна, що будь-який подарунок для коханої здавався їм негідним. Було в їх сімї два багатства – розкішне волосся Делли і золотий годинник Джіма. І Делла, через брак грошей обстригла і продала своє волосся, щоб купити чоловікові золотий ланцюжок для годинника. А Джім продає годинник, щоб купити своїй дружині набір гребінців для волосся. І ось закохані дарують один одному подарунки і не можуть приховати сліз, тому що обидва предмети не знаходять застосування. Дружина не зможе скористатися подарунком, тому що обрізала і продала своє волосся, щоб у свою чергу, купити йому ланцюжок для годинника. На перший погляд ця історія безглузда і сумна. Але коли ми бачимо, з яким настроєм Делла і Джим шукають подарунки один для одного, розуміємо, що вони керуються справжніми почуттями, виявляють щиру любов і великодушність. Подружжя розуміють, що немає нічого ціннішого за їх любов. Отже, цей дар – любов і вірність. І подарунок цей безцінний. Його не можна купити, навіть якщо в кишені мільйон доларів. Любов є нічим іншим, як бажанням щастя іншій особі. Це єдина річ, яку ми можемо подарувати, але все одно вона у нас залишається.
Рост-12 вершков
богатырь,силен как бык,глухонемой,тяговой мужик
<span>Светозар, великий князь киевский
Людмила, его дочь
Руслан, витязь, жених Людмилы
Ратмир, князь хазарский
Фарлаф, витязь варяжский
Горислава, пленница Ратмира
Финн, добрый волшебник
Наина, злая волшебница
Баян, сказитель
<span>Черномор, карлик, злой волшебник</span></span>
Здравствуйте меня зовут пряник. Обычно вы можете увидеть меня на полках супермаркетов,где я и мои братья и сестры томимся в ожидании гиганта ,что нас купит. Вы все думаете ,что пряник ничего не чувствует. Нет!
Мы чувствуем все что вы делаете.То как вы откусываете от нас каждый кусочек. Но это ничего. Потом мы попадаем к вам в желудок и варимся, варимся в вашем желудочном соке, немного щиплет.Затем мы попадаем в кишечник. Это как ваши американские горки,только ооочень медленные.Но самое худшее находится впереди. Мы падаем в воду и опять начинаются горки. Вот такая вот история маленького пряника.
Простите наркомания. Но надеюсь натолкнет вас на какие то мысли.<span />