Правила учи, непрротив помоч но на контрохе я не помогу!
Безособово:
Ще і вечір не настав, а на вулиці вже гримить.
Так тихо та спокійно,лише в комині віє.
До зими ще далеко , а вже мрячить та морозить.
Весною навкруг так зеленіє,так квітне і буяє,що сам губишся в цій красі.
особові:Небо грмить та блискає.
Вітер натужно виє,завива.
Дощ набридливо мрячить
Люто зимонька морозить,бо нема їй спочину.
Травичка зеленіє собі за вікном, а пташки для неї співають пісень
Н. два, деять, пятот
р.двох, деяти/девятьох.,пятисот
д. двом, девяти/девятьом , пятистам
з. два/двох, девять/девяти /девятьох, пятсот/пятисот
о. двома, девятьма/девятьома, пятьмастами,
м на двох, на девяти/девятьх, на пятистах
Одного разу зі мною трапилася неприємна пригода. Мабуть, в мене ще мак цвів у голові. Розпочалося з того, що в крамниці мені дали більшу здачу, ніж потрібно. Я одразу вхопив очами, що грошей було більше, та не сказав продавцеві, бо давно вжепоклав очі<span> на наклейки з автівками, а батьки </span>були проти<span> купувати їх. Тож я витратив гроші на ці наклейки. Та коли прийшов додому, якось мені </span>неспокійно на душі<span> було. Соромно, хоч і грошей було </span>на одну панюшку<span>. І наклейки зовсім не радували. Тоді я пішов до мами та виклав їй </span>усе як на духу<span>. Від сорому моє обличчя </span>налилося жаром<span>. Та мама сказала, що нічого страшного. Якщо я зрозумів, що </span>на чужому нещасті щастя не збудуєш<span>, тож нехай це буде для мене </span>урок<span>. Вона дала мені грошей, які я відніс продавцеві. Та була приємно здивована та подякувала мені за чесність. В мене ніби </span>камінь звалився з душі<span>.</span>
Якщо люди б не говорили то не розуміли один одного. На уроці учні не мають права говорити. Говоріть лише з тими кого знаєте.