«Доброго дня, шановна Мелашка!
Ти мене не знаєш, а я з тобою познайомився, прочитавши повість І Нечуй-Левицького «Кайдашева сім’я». Серед жіночих персонажів твору найбільш усього мені сподобалася саме ти. Ти, Мелашко, щедра, вродлива і багата душею, ти вмієш шанувати старших і являєш собою типовий портрет української жінки. Ось як описує тебе автор повісті: «Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгобраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблука, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови».
Я одразу ж помітив з цього опису, з якою любов’ю і ніжністю ставиться до тебе письменник. Саме ніжністю і теплотою ти, Мелашко, відрізняєшся від Мотрі. А ще ти більш терпляча. Взагалі, я вважаю, що і сьогодні люди повинні брати з тебе приклад і бути більш терплячими до оточуючих і до того часу, в якому вони живуть. Тоді світ обов’язково зміниться на краще.
Я зрозумів, що ти не можеш, як Мотря, зневажливо ставитися до свекрухи, бо, перш за все, вона матір твого чоловіка. В той же час ти не миришся із сварливою Мелашкою. Мабуть ти добре зробила, що залишилася у Києві. Як не дивно, мабуть саме завдяки цьому вчинку Кайдашиха відчула твою внутрішню силу і вже не сміла більше грубо ставитися до тебе.
Нажаль умови, в які ти повернулася з Києва, зробили тебе більш егоїстичною і жорстокою. Бриклива і горда Мотря не полюбила твій тихий та спокійний характер. На мій погляд ти стала їй не до вподоби тому, що дивлячись на тебе, вона добре бачила вади своєї поведінки і характеру. Ти, Мелашка, моторна, працьовита і розумна жінка.
Отже, твій образ, Мелашко, улюблений образ І. Нечуй-Левицького і улюблений образ багатьох читачів повісті «Кайдашева сім’я», в тому числі і мій улюблений персонаж.
Дуже дякую тобі, що ти, незважаючи на умови, зуміла залишитися людиною і не забула одвічні людські цінності.
Усього тобі доброго, спасибі тобі і прощавай!»
