Экономика-это нечто связанное с производством материальных и не материальных благ.Весь мир который нас окружает можно поделить на 2 части.То что создано исключительно природой,и то что создано исключительно человеком(материальные блага) а без них(нематериальные блага).Чем больше развивается человеческое общество,тем быстрее растут нематериальные блага,а человечеству для развития жизненно необходимо непрерывно обновлять производственные процессы.
Понимание экономики состоит в том что экономика возникает не просто из производства а из общественного производства:производство по поводу которого люди вступают в общение друг с другом.
Экономика делится на 2 части
Макроэкономика и микроэкономика
Макроэкономика это-часть экономики которая охватывает в экономических процессах в масштабах определённых границ(страны,регионы,города)
Микроэкономика это-часть экономики которая связана с поведением отдельных экономических субъектов.
1.а) .
<span>Происходит уменьшение Актива, значит должно произойти одновременно либо уменьшение Пассива, либо увеличение Актива.
2.e)
3.</span>Для расчета реального уровня общего коэффициента покрытия необходимо знать:
<span>d ) все перечисленное.</span>
не в деньгах счастье.Эта пара слов очень важный момент в нашей жизни,многие думают что за деньги можно что-то купить, согласна купить можно но не всё.Например:вв купите таблетки но не здоровье, вы купите человека но не верного друга) вот в чём чуть
1. при избытке товара покупатели ожидают снижения цены
2. при дефиците товара ожидается очередь покупателей
3. при рыночном равновесии покупатели желают купить товар.
У період дошкільного дитинства набуваються життєві навички, відбувається оволодіння універсальними засобами життєдіяльності, комплексом унормованих способів і форм соціальної інтеграції, регуляції поведінки, пізнання, спілкування з людьми, оцінки та символічного позначення зовнішнього і внутрішнього світів. Таким чином, відбувається становлення базового рівня особистісної культури дитини, її соціалізація, що ґрунтується на багатьох чинниках, чільне місце серед яких займає оволодіння системою споживчих знань.
Упродовж останніх років в нашій державі розроблена Концепція споживчої освіти для загальноосвітніх навчальних закладів (у рамках проекту «Спільнота споживачів та громадські об’єднання»). Аналіз її [5] дає можливість зробити наступні узагальнення:
Провідна ідея споживчої освіти підростаючого покоління на сучасному етапі полягає в тому, що вона:
• сприяє набуттю вмінь робити власний споживчий вибір;
• навчає діяти відповідно до ситуації (наприклад, у тих випадках, коли порушуються споживчі права);
• допомагає у формуванні життєвих компетенцій.
Концепція споживчої освіти включає в себе такі складові - опис споживчих знань та шляхи їх реалізації.
Споживчі знання в структурі особистості:
• формують раціональне споживче мислення;
• базуються на законах споживання;
• задовольняють природні потреби людини;
• забезпечують якість особистого та суспільного життя;
• сприяють розумній і адекватній поведінці в процесі споживання товарів і послуг.
Шляхи реалізації споживчих знань:
• раціональна поведінка;
• інформування та консультування населення;
• розвиток економічного мислення;
• адаптація до реального життя.
Стрижнем споживчої освіти є виховання відповідальної особистості, яке передбачає:
• здатність до використання набутих знань та вмінь у власній життєдіяльності;
• творче розв’язання проблем, розвиток уміння критично мислити;
• раціональне опрацювання різноманітної інформації;
• прагнення змінити на краще своє життя і життя своєї країни.
У кінцевому результаті отримання споживчих знань формується комплекс компетентностей:
• уміння: жити і діяти в ринкових умовах; захищати свої права споживача; впливати на розвиток правової та споживчої свідомості громадян, їх культури; робити раціональний вибір; оцінювати рівень достовірності інформації; для прийняття рішень займати активну громадянську позицію; розв’язувати актуальні проблеми повсякденного життя;
• навички: володіння прийомами раціональної споживчої поведінки; використання універсальної моделі споживання; володіння ефективними процедурами претензій споживачів; толерантність поведінки та стратегії конструктивної діяльності; оформлення і ведення ділових паперів; отримання інформації про товари і послуги;
• ставлення: відкритість; свобода; демократичність; безпека; соціальна рівність і справедливість; активність; повага до іншого та його прав; готовність до співпраці; відповідальність за свої дії; висока правова та споживча культура;
• знання: про загальнолюдські, національні цінності; політико-правові знання; соціально-економічні знання; соціокультурні знання; здоров'язберігаючі знання [3; 5].
Проте залишилося поза увагою дослідників дошкілля як початкова освітня ланка. Адже дитина з моменту опанування мовними дефініціями використовує в своєму лексиконі такі поняття як споживач, споживчий кошик, споживання, виробник, товари, продавець тощо. У період дошкільного віку дитина починає усвідомлювати себе споживачем, у неї розвивається розуміння, які товари й для чого купують батьки чи інші члени родини, може пояснити їх призначення, поступово розширюючи і поглиблюючи своє власне споживацьке «Я». Тому є потреба дослідити питання формування в дошкільників споживчих знань та вплив їх на процес соціалізації.
Ми виходимо з такого наукового припущення: споживча освіта є одним із чинників пристосування дітей до нових і швидко змінних умов життя. Актуальність введення в зміст педагогічного процесу дошкільних навчальних закладів споживчої освіти полягає в необхідності формування у дошкільників раціонального споживчого мислення, що ґрунтується на законах споживання та природній потребі кожної особистості в якісному й безпечному добробуті, природному прагненні до поліпшення якості особистого та суспільного життя.
