Життя собаче, зате слава козача. Козак з біди не заплаче. Береженого бог береже, а козака шабля стереже. Ви — пани, а ми — запорожці. Гетьман знає, що в нас нічого немає. Гляди, козаче, щоб татари сидячого не взяли. Де козак, там і слава. Дівка не без щастя, козак не без долі. Звання козацьке, а життя собацьке. Козак із пригорщі нап'ється, а з долоні пообіда. Козак не боїться ні тучі, ні грому. Козак хороший, та нема грошей! Козакові воєвода — велика невгода. Козацькому роду нема переводу. Козача потилиця панам ляхам не хилиться. Коли козак у полі, то він на волі. На козаку й рогожа пригожа. Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води! Піду на Низ, щоб ніхто голови не гриз. Степ та воля — козацька доля. Терпи, козак, отаманом будеш. То не козак, що отаманом не думає бути. Хліб та вода — то козацька їда. Хто любить піч, тому ворог Січ. Щирий козак ззаду не нападає. Що буде, те й буде, а козак панщини робить не буде. Що там холод, коли козак молод! <span>Як кущ розів'ється, то й козак розживеться.
</span>
Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Ось такий мій рідний край.
Настало літо. Я поїхала до моря відпочивати. Коли я приїхала то відразу пішла дивитись яке тут море. Прийшла до нього і подивилась. Воно було таке синє і велике. Потім я сіла на пісок біля моря. І дивилась на його хвилі. Мені подобались звуки хвиль і бризгів води. А вода в моря була солона.
Ось як я провела час біля синього моря!
Як тільки повіяли вітри з теплих країв,повітря стало відразу теплішати. Вони швидко розтопили сніги і зима почала покидати нашу землю.З теплих країв прилетіли перші вісники весни- граки.
Ми були в лiсi та там почался дощь , 2 У нас був дощь а потим були на листах на на деревьях крапельцi дощю ,Прости сома не могу дз сделать