<span>1) первый род людской создали счастливым; это был золотой век
2) </span><span>Земля сама давала им богатые плоды
3) </span><span> После смерти люди золотом века стали духами, покровителями людей новых поколений.
4) </span><span>Второй людской род и второй век ... был серебряный век.
5) </span><span>Коротка была их жизнь в зрелом возрасте, а так как они были неразумны, то много несчастий и горя видели они в жизни.
6) </span><span>Зевс уничтожил род их на земле.
7) </span><span>Зевс поселил их в подземном сумрачном царстве.
8) </span><span>Отец Зевс создал третий род и третий век - век медный.
9) </span><span>Своими собственными руками уничтожала друг друга люди медного века.
10) P</span><span>евс создал ... четвертый век и новый род людской, более благородный, более справедливый, равный богам род полубогов-героев.
11) </span><span>Полубоги-герои живут на островах блаженных у бурных вод Океана счастливой, беспечальной жизнью.
12) </span><span>пятый век и род людской - железный.
13) </span><span>Боги посылают людям тяжкие заботы.
14) </span><span>Всюду властвует насилие
15) </span><span>Богини Совесть и Правосудие покинули людей. </span>
Гріх — помилка, яку допускає людина у процесі своєї життєдіяльності, відступ від істини, поганий людський вчинок,який часто призводить до жахливих наслідків.кожна людина в своєму житті робить помилки від самого народження, кожна людина грішна. Безгрішних людей не існує і, щоб здобути душевний спокій, людям треба визнати цей факт. Кожна людина у своєму житті робить помилки, але далеко не всі їх визнають і за можливостю виправляють. Завдання людини — триматися шляху істини і життя, попри всі негаразди.Із самого початку юний і чистий Доріан Грей опинився між двома протилежними ідеями: «чистого мистецтва» художника Безіла та вченням лорда Генрі, який бачив мистецтво в самому собі. Але, на жаль, «митець власної душі» та «митець власного життя» не помічали душ інших людей, вони прогледіли й душу юного красеня. Учень заперечив теорії своїх наставників і як наслідок — у пізнанні життя став злочинцем, а для себе — власним душогубцем.Урешті-решт сам герой зрозумів, до чого доводить нехтування мораллю: «Смерть власної душі в живім тілі». Руйнівні сили, які впустив у свою душу Доріан Грей, знищили і його тіло. Тож коли він кинувся з ножем на портрет, то убив самого себе.У романі багато блискучих парадоксів: «Доброго впливу взагалі не існує», «Сумління — це страх», «Життя — це лише нервові волокна і клітини мозку» тощо. Але в порівнянні зі страшними змінами, що сталися на портреті, вони втрачають свою привабливість і стають марними. О. Уайльд, почавши із заперечення моралі в мистецтві, закінчив запереченням її заперечення. І в цьому теж полягає парадокс письменника. Він дійшов висновку про те, що саме мистецтво є найвищим людським сумлінням, непідкупним і незнищенним. Доріан покараний лише тоді, коли піднімає руку на прекрасне — на витвір мистецтва. Відомо, що мистецтво як втілення прекрасного є вічним, тому й гине герой, вчинки якого є аморальними й страшними.Фінал роману досить символічний. Портрет стає суворим суддею вчинків Дорі- ана Грея. Подальші зміни такі значні та страшні, що Грей більше не може бачити свій портрет і намагається позбавитися його. Та виявляється, що він знищує не власне зображення, а себе самого.Після смерті героя портрет знову став таким, як раніше, він неначе «відродився». Це є прекрасним свідченням того, що справжня краса існує поза теоріями. Тому портрет — один із головних персонажів роману. Він є магічним дзеркалом, що висвітлює сутність буття. Портрет, наче рентген, показав хворобу, знищив її та засяяв новими фарбами.О. Уайльд колись сказав: «Кожна людина бачить свої гріхи в Доріанових<span>» ,тож ми можемо тільки вчитися на помилках героя,відчувати те що він,думати про наслідки та залишати в собі ті переживання героя,щоб надалі рости духовно та збагачуватися ,а не морально розкладатись</span>
Я тебе полную версию напишу дальше сам решишь как писать ок?О чем шепчутся ракиУдивляюсь на раков – до чего много, кажется, напутано у них лишнего: сколько ног, какие усы, какие клешни, и ходят хвостом наперед, и хвост называется шейкой. Но всего более дивило меня в детстве, что когда раков соберут в ведро, то они между собой начинают шептаться. Вот шепчутся, вот шепчутся, а о чем – не поймешь.И когда скажут: «раки перешептались», это значит – они умерли и вся их рачья жизнь в шепот ушла.В нашей речке Вертушинке раньше, в мое время, раков было больше, чем рыбы. И вот однажды бабушка Домна Ивановна со внучкой своей Зиночкой собрались к нам на Вертушину за раками. Бабушка со внучкой пришли к нам вечером, отдохнули немного – и на реку. Там они расставили свои рачьи сеточки. Эти рачьи сачки у нас все делают сами: загибается ивовый прутик кружком, кружок обтягивается сеткой от старого невода, на сетку кладется кусочек мяса или чего-нибудь, а лучше всего кусочек жареной и духовитой для раков лягушки. Сеточки опускают на дно. Учуяв запах жареной лягушки, раки вылезают из береговых печур и ползут на сетки.Время от времени сачки за веревки вытаскивают кверху, снимают раков и опять опускают.Простая это штука. Всю ночь бабушка со внучкой вытаскивали раков, наловили целую большую корзину и утром собрались назад – за десять верст к себе в деревню. Солнышко взошло, бабушка со внучкой идут, распарились, разморились. Им уж теперь не до раков, только бы добраться домой.– Не перешептались бы раки, – сказала бабушка.Зиночка прислушалась.Раки в корзинке шептались за спиной бабушки.– О чем они шепчутся? – спросила Зиночка.<span>– Перед смертью, внученька, друг с другом прощаются.</span>
Ответ:По сюжету произведения Штольц – лучший друг Обломова Ильи, с которым главный герой знакомиться еще в школьные годы. Видимо, они уже на тот момент почувствовали друг в друге близкого по духу человека, хотя их характеры и судьбы кардинально отличались еще с юношеских лет.
Объяснение:
Костылин был очень добрым и всегда помогал всем,к матери он относился положительно помогал ей,Жилин к матери относился равнодушно