Білка - мій улюблений звірок (твір-опис)
На околицях мого міста багато лісів. У самому місті є великі красиві парки й сквери. Дуже часто там можна побачити білочок.
Восени ми із мамою гуляли в ботанічному саду. «Дивись, яка
краса!» — раптом зупинила мене мама. Була осінь, листя вже облетіло.
Тонкими гілочками біля самої верхівки великого дерева стрімко
пересувалася білка. Витягуючи тонке руде тільце, розпушивши хвіст, вона
легко скакала з гілки на гілку, з одного дерева на інше. Здавалось,
ось-ось не втримається, впаде. Нічого подібного!
Легко спустившись на землю, білочка підбігла до годівниці. Їх
повісили дбайливі люди. Тут вони залишають зернята, хлібні крихти для
птахів та дрібних звірят. Я затамував подих. Білочка була зовсім
близько. Сіла на задні лапки, а у передніх зажала знайдений горішок.
Вона була дуже пухнаста, руда, а хвостик трохи світліший та сіруватий.
На вухах шерсть китичками. Великими темними очима білочка дивилась
просто на мене. Мить — і вона стрілою помчала стовбуром дуба, знову
опинилась на самому вершечку.
Скільки в її рухах спритності й краси! Білочки у цьому саду
звикли до людей і беруть частування інколи просто з долоні. Мама
сказала, що наступного разу ми не забудемо трохи горіхів для лісової
красуні.
Наша мова рідна
наче сяйво золота і срібла,
Наймиліша,
найгарніша!
Це квітка ніжна й чудова,
це зірка світанкова,
це світло сонця,
це діамантів сотні.
Вона - втіха серденька мого
у часи негоди,
Вона - любов його
у час несвободи.
Радій обновам-лавровий вінок стає терновим справжнеки у мученики пруть хрест не орден хрест не одбируть на крилатий герб у консуляті задивилися коники крилаті а буланий змій а вороний де ви нині в упряжі якій мчить полями бричка макабрична деренчить горлянка візника і твоя дуже зоря одвічна в небесах оновлених зника.
Ми з вами в цьому світі не самі,
Живуть тут звірі, птахи і комахи.
Одним повітрям дихаємо ми
І ходим під одним небесним дахом.
Хтось ходить по землі, літає хтось,
Та в кожного своя чудова мова.
Коли у дружбі жити навчимось,
То буде в світі світло і казково