Русская архитектура 18 века связанна преимущественно с тремя архитектурными направлениями. Это, прежде всего барокко, рококо и классицизм.
Барокко – направление в искусстве, основными чертами которого является пышность, контрастность, а так же совмещение реальности и иллюзий. Мастера работы в стиле барокко, оставили большой след в русской архитектуре 18 века.
Фамилии Трезини, Шлютера, Мичетти, Земцова, Растрелли, Чеванского и Ухтомского навсегда остались в истории русской архитектуры. Стоит отметить, что ансамбли Зимнего дворца, дворца Строгановых, Смольного монастыря, Царского села и оформление Петергофа – это шедевры произведения стиля барокко.
Рококо – архитектурный стиль, который возник путем сочетания барокко и классицизма. Этот стиль несет в себе утонченность и галантность и характерен в основном для оформления интерьеров.
В 18 веке, в русской архитектуре, происходит становление нового явления – «русского классицизма». Русский классицизм – это направление архитектуры, для которого характерна простота и строгость, а так же рациональность. Большое количество построек в стиле русского классицизма находилось в Москве. Дом Пашкова, Царицынский комплекс Бажева, здания Сената, дом князя Голицына и многие другие здания. Сегодня все они являются памятниками русской архитектуры 18 века.
Христофор колумб - открыл двери в новый свет, не ведая о нем.
У більшості організмів дихання супроводжується поглинанням кисню і виділенням вуглекислого газу, тобто газообміном. Але для організму важливо те, що кисень бере участь у перетвореннях органічних речовин із виділенням енергії. Для дихання всім живим істотам необхідний кисень. Дихання — це сукупність процесів, що забезпечують поглинання організмом кисню, його використання в перетворенні речовин і видалення вуглекислого газу. Дихання — одна з основних властивостей організмів. У рослин немає спеціальних органів дихання, тому повітря потрапляє до рослинного організму через спеціальні отвори-продихи, розміщені на стеблі та листі. Дихають рослини увесь час протягом доби, але використовують набагато менше кисню, ніж виділяють під час фотосинтезу. Саме тому рослини називають «зеленими легенями» нашої планети. Дихання тварин забезпечують спеціальні органи — органи дихання. Так, риби поглинають кисень, розчинений у воді, зябрами. Жаби можуть дихати за допомогою легенів та через свою вологу шкіру. Птахи потребують багато кисню, тому в них дуже складна система дихання: їхні легені закінчуються повітряними мішками, що проникають навіть у кістки. У комах є спеціальні трубочки — трахеї, через які повітря надходить в організм. Відмінні за будовою системи органів дихання є результатом пристосування живих організмів до різних умов існування. Однак, незважаючи на відмінність будови, усі ці системи дихання виконують одну функцію — забезпечують надходження кисню в кров, яка розносить його по всьому тілу, де він використовується для хімічних реакцій, що постійно відбуваються в організмі. Отже, надходження кисню та виділення вуглекислого газу в рослинному організмі забезпечують продихи, у тваринному — органи дихання.
Ибис, тукан, пеликан, канарейка, удод.
