Сравнение:как два изумруда,как светлый месяц,как Гоголь
Эпитед:смерть захотелось,глаза горят
Надо помогать окружающим людям, несмотря на то,что придётся проделать сложную духовную работу .
<span>Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840 року в селі Кліщинцях, Золотоніського повіту, на Полтавщині, в небагатій дворянській сім”ї. </span>
<span>В 1858 році, після закінчення гімназії, разом з М.Лисенком вступає до Харківського університету</span>
<span>У 1861 р. М.Старицький залишив на деякий час університет і повернувся до рідного села. </span>
<span>Незабаром М.Старицький повертається до університету, який закінчує у 1864 році. Уже в 1865 році у львівському журналі “Нива” під псевдонімом “Гетьманець” з”являються його переклади віршів Лермонтова, Гейне, байок Крилова. </span>
<span>Перші оригінальні вірші М.Старицького, що дійшли до нас, датовані 1865 роком. </span>
<span>Коли наприкінці 1881 року уряд дозволив українські вистави, українська драматургія була досить бідна. </span>
<span>Систематично працювати над прозою М.Старицький почав 1891 року, коли фактично припинив свою театральну діяльність. З глибоким реалізмом написані його повісті “Осада Буші”(1891р.), “Непокорный”(1892р.), “Заклятая пещера”(1892р.), “Червоный дьявол”(1896р.) та інші.Найбільшої уваги заслуговують твори: трилогія про Богдана Хмельницького: романи “Перед бурей”(1895р.), “Буря”(1896р.), “Упристані”(1897р.). Тема роману “Последние орлы”(1901р.) – Коліївщина, велике народне повстання 1768 року проти польського панства й католицько-уніатського духовенства. Найбільш відомий читачам історичний роман “Разбойник Кармелюк “(1903р.)</span>
<span>В 1902 році М.Старицький знову повертається до видавничої справи, клопочеться про щорічний альманах, де б друкувалися твори відомих письменників і молодих початківців.</span>
<span>Помер М.П.Старицький 27 квітня 1904 року і похований у Києві на Байковому кладовищі.</span>
После приезда настоящего ревизора чиновникам опять придется скрывать свои грехи, прятать все недостатки и недочеты.. . Оправившись от шока, полученного известием о прибытии настоящего ревизора в их уездный город, собравшиеся в доме Городничего Сквозник-Дмухановского Антон Антоновича чиновники, будут обсуждать, что же им делать теперь. Нового они ничего не изобретут. Да и ревизор уже давно в городе. Чиновников ждет полное разочарование. Все их планы рухнули в одночасье! Ревизор, уже как несколько дней находится в городке «инкогнито» (как, впрочем, и было предупреждено в депеше) и, пока все были заняты Хлестаковым, успел самостоятельно проинспектировать интересовавшие его заведения и разобраться в том, что здесь происходит. Теперь все придется начинать сначала, опять играть роль приличных, законопослушных людей; опять придется лебезить перед ревизором, пытаться подкупить его деньгами Их единственный, он же и последний шанс-взятка (От больших денег ещё никто не отказывался! ) С тяжёлыми мыслями разъедутся чиновники по домам выполнять предписание городничего, собирать деньги на подкуп.
<span>Но если вдруг случится чудо, и ревизор окажется честным? Если вдруг он не захочет брать взятки и делать вид, что не видит никаких нарушений? Если вдруг этот важный чиновник из Петербурга будет честно делать свою работу и «вскрывать» нарушение за нарушением? Тогда, конечно, чиновникам не поздоровится. Минимум, что им грозит, это потерять свои должности. </span>
