Письмо генералам. здравствуйте, генералы. т.к. вы попали на необитаемый остров, я советую вам держаться вместе. дальше продолжение напишешь, там не сложно
Комерційне телебачення України
Добра новина: телебачення в незалежній Україні набагато краще, ніж в СРСР. Погана новина: телебачення так і не стало незалежним. Кажучи про незалежність телебачення, потрібно розрізнювати три аспекти: інформаційну незалежність телеглядача у виборі якісного телепродукту, фінансову незалежність телеканалів, незалежність тележурналіста у висловлюванні своїх поглядів. Почнемо з першого аспекту — багатства вибору телепродукції в Україні, що, власне, й визначає інформаційну незалежність громадян. За всього багатства вибору самого вибору не так уже й багато.
Насамперед домовимось про те, що саме ми будемо називати телебаченням. З часу здобуття незалежності в Україні розширився перелік телеканалів «ефірного» телебачення, яке дивиться основна частина міських жителів, з’явилося кабельне телебачення, яке дивиться інша досить велика частина міських жителів. У життя деяких наших громадян увійшло супутникове телебачення. І все це в корені різниться від ситуації в селах, де в багатьох випадках з усього «ефірного» телебачення йдуть три загальноукраїнські канали.
Проте збільшення вибору в міської частини населення ми можемо вважати першим кроком інформаційної незалежності громадян у телепросторі України. А створення та стрімкий розвиток кабельних мереж — другим кроком інформаційної незалежності громадян, позаяк усі абоненти кабельної мережi сплачують за трансляцію, а це вже досить перспективний бізнес.
Незмінним по всій території України в різних наборах «ефірного» і кабельного телебачення залишаються тільки три центральні українські телеканали, які конкурують у різних місцях із місцевими телеканалами та російськими телеканалами. Два канали — ICTV і СТБ — мають перспективи стати загальнонаціональними каналами, але на сьогодні тільки три загальноукраїнські канали мають найбільше покриття по території України: лідирує перший канал «УТ-1», далі за ним — «1+1» та «Інтер». Тому українським телебаченням можна назвати те, що дивляться в різних місцях України — три українські телеканали «УТ-1», «1+1» та «Інтер» .
Яку телепродукцію вважають за краще дивитися телеглядачі України або, точніше: що вважають за краще дивитися міські жителі України, вибір яких найбільший? На сьогоднішній день найбільше дивляться українські теленовини, російські серіали і американські фільми. При цьому, коли раніше здавалося, що поява 18 — 20 телеканалів (саме стільки найчастіше йде в Києві) залишає можливість вибору, то тепер уже багато кому так не здається. Перші спроби деяких громадян обзавестися супутниковим телебаченням також не принесли їм бажаного задоволення. По-перше, навіть якщо є гроші на платні зарубіжні телеканали, немає знання іноземних мов. По-друге, музичні телеканали також постійно дивитися не будеш. Тому супутникове телебачення в дуже незначній кількості випадків використовується для перегляду європейського і американського телебачення. А в основному дивляться російські канали і значною мірою — НТВ+, де йдуть ті ж американські фільми. А вони також уже набридли. У 60-ТІ РОКИ ТБ ДАЛО ЗМОГУ ПОБАЧИТИ РЕПОРТАЖІ З КОСМОСУ, АЛЕ НЕ ВСІ ГЕРОЇ КОСМІЧНОЇ ЕРИ З’ЯВЛЯЛИСЬ НА ТЕЛЕЕКРАНАХ
Вот щас бы текст сказки не помешал.
Как можно не любить животных? Разве есть такой человек, который не умилится при виде мохнатого комочка с любопытным мокрым носом?Я очень люблю животных, да и все в нашей семье тоже. Наверное, поэтому у нас живут три кошки, две собаки и попугай. Я думаю, что любовь к животным мне привила мама. Бабушка мне рассказывала, как мама приносила всех бездомных котят домой. Мы часто вспоминаем историю появления в бабушкиной семье кота Васьки. Мама тогда заканчивала школу. После сдачи выпускного экзамена по математике она шла домой. И вот на её пути появилось «существо», которое трудно было назвать котенком. Он был грязный, а шерсть вся свалялась в один комок. Дома его отмыли, накормили, и он стал красивым бело-рыжим котенком с зелёными глазами. Васька был очень умным и послушным котом. Прожил он у бабушки пятнадцать лет. Его все очень любили, поэтому, когда он стал уже старый, и у него не стало зубов, то еду ему резали очень мелкими кусочками. Но никто и не подумал его выгнать на улицу.
Домашнее животное становится членом семьи, его любят и балуют. А вот бездомное — обречено. С одной стороны, мы осуждаем отлавливание бездомных животных, а с другой — осознаем, что они опасны для людей. Одичавшая собака может покусать ребенка, заразить человека бешенством. Бездомные животные — жертвы человеческой жестокости, ведь многие выгоняют домашних животных на улицу, выбрасывают, словно ненужную вещь. И напрасно думает человек, что только он один обладает чувствами. Братья наши меньшие страдают ничуть не меньше человека.
<span>Сегодня уже стали появляться питомники для бездомных животных. Содержатся они на средства благотворительности. Но мне кажется, что все равно мы мало добра делаем для животного мира. Всегда мы чутко относимся ко всем животным? Пожалуй, нет. Часто мы любим только своих четвероногих друзей и без колебаний обижаем чужих или бездомных, ничьих. Бывают случаи, когда родители, выполняя прихоти своего ребенка, приносят в дом котенка, птичку, собачку, а потом, когда ребенок нарадуется, выбрасывают беспомощного зверька на улицу. Меня поражает такая безответственность, становится стыдно за человеческое коварство и несправедливость. Я убеждена, что представители животного мира, братья наши меньшие, дают нам гораздо больше, чем мы им. Они дарят нам ласку и преданность, свою дружелюбность и любовь. Они вверяют нам свою жизнь. И мы не имеем права не оправдать их доверие.</span>