Я, коли мене іноді про це запитують, далеко обходжу суть справи та відповідаю так:
Натхнення- зовсім не винятковий привілей митців. Є, була і буде визначена категорія людей, яких навідує натхнення. Ці всі ті, хто свідомо вибирають собі заняття і працюють з любов'ю і фантазією, бувають такими лікарі, вчителі, садівники- можна перераховувати сотню професій. Для таких людей робота може стати незмінно захопливою пригодою. Незважаючи на труднощі, поразки, вони йдуть уперед. Кожна вирушена проблема тягне за собою ще цілий ряд нових питань, які треба і хочеться вирішувати, і приходить натхнення, що народжується від постійного "не знаю". Якби моя співвітчизниця Марія Склодовська-Кюрі не сказала собі "не знаю", вона певно викладала хімію в пансіоні для благородних дівчат, і вцій гідній роботі пройшло б її життя. Але вона сказала "не знаю", і ці слова привели її, до того ж двічі, у Стокгольм, де людям із неспокійною душею, що вічно перебувають у пошуку, вручають Нобелівську премію.
Это Укр. мова или математика?
1.Територія України перевищує шістсот три тисячі квадратних кілометрів.
2.У тридцятих роках двадцятого століття було репресовано близько п'ятисот українських письменників.
3.На одинадцятому році незалежності маємо в середньому на жителя України у вісім разів менше українськомовних примірників періодичних видань, ніж російськомовних.
4.Я склала 5 п'ять речень.
5.У мене сьогодні 7 уроків
СТЕП<span> Степе мій, урожайнику! Лежиш ти, повитий красою, шепочеш стиглим колосом! Скільки раз на рік ти міняєш свою оздобу? Навесні ти лежав чорнотілий, клубочився сизим маревом випарів... Напоєний вологою, наснажений сонцем, прийняв ти в лоно своє золотий засів. Потім зарум'янився, зазеленів першими сходами, а згодом обіслався ніжними килимами — ярицвітами. Аж згодом гойдав ти на собі хвилясту, зелену піну злаків, красувався срібним колосом, цвів сережками, клубочився золотим пилом квітування, половів хмарками і закипів золотим литвом повнозерного колосу. І ось ми прийшли на твій поклик. Твої недавні весняні сівачі стали женцями.</span><span> Яким же ти розкішним і багатим став, степе наш! Весело і любо засівати тебе хлібом, зодягати, прикрашати тебе зелом молодих лісів, напувати твої яри і вибалки срібноводцям ставків і озер. Любо тебе заквітувати голубим льоном, червоними квітами еспарцету, рожевими китичками конюшини... Весело обробляти тебе, бо горнешся ти, красеню, до сівачів, господарів своїх. Для них ти розквітаєш своєю красою, для них плодоносиш</span>
