Ну я тебе просто напишу ты выбирай
Внешняя политика.В начале правления Елизаветы Россия ведет войну со Швецией (1741-1743 гг.), которая закончилась выгодным для России миром в г. Або. По этому миру Швеция подтвердила итоги Северной войны и уступила России часть Финляндии.Дальше Елизавета приняла участие в семилетней войне 1756-1763. Россия встала на стороне Франции Англии и т.д. В 1757 г. Россия вступает в войну. Русские войска вторглись в Восточную Пруссию. 19 августа 1757 г. у д. Гросс-Егерсдорф русские войска под командованием С.Ф. Апраксина?2.102 нанесли поражение прусским войскам. 14 августа 1758 г. состоялось крупное сражение у д. Цорнсдорф. В 1758 г. был взят Кенигсберг. 23 июля 1759 г. Эта война позволила проявить себя многим генералам таких как Суворов, Румянцев. Но когда на престол вошел Петр 3 он свел на нет все успехи, он заключил сепаратный мир с Пруссией и вернул ей все завоеванные Россией территории Пруссии.<span>Восточная политика России в период правления Елизаветы характеризовалась присоединением казахских земель, которое началось добровольным вхождением Младшего Казахского жуза в состав России в 1731г. В 1740 - 1743гг в состав России добровольно вошел Средний жуз.</span>
<span>В итоге: Королева Елезавета Петровна по оношению к внешней политике (тобишь если рассматривать только ее) пыталась расширить территории за счет семилетней войны, но Петр 3 помешал ей сделать это. Но она успела присоединить к России казахские земли.</span>
Все что мог тебе такого написать тут сам выбирай что как
Касым хан
1)часть городов и племен Мангыстауского юрта перешла под власть казыхских ханов.
2)При касым хане были установлены первые контакты между Каз.ханством и Московским государством
Хакназар
1)В 50-х гг начал устанавливать связи с Москвой и урегулировал отношения с Шайбанидами
2)В 60-х гг Хакназар распространил свою власть на некоторые племена башкир и ногаев,собирал с них дань и именновался "ханом казахов и ногаев"
Тауекель-хан
1)Переход городов на средней Сырдарье под власть казахов
2)установить контакт с русским правительством
Есим-хан
1)
Після поразки в битві під Полтавою гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини разом із залишками українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії, рятуючись від російської армії. Після смерті Мазепи, його генеральний писар Орлик був найімовірнішим його наступником. При його обранні було прийнято документ, який визначав права та обов'язки гетьмана.
2)
<span>Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.</span>
<span> </span>
<span>Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.</span>
