Стакан води – склянка води
поштовий ящик - поштова скринька
гуманістичний вчинок – гуманний вчинок
у минулому році – минулого року
<span>бачити власними очима – бачити на власні очі</span>
Ми вже мали бажання помиритися, але запекло мовчали очікуючи хто заговорить першим, і мабуть, від нашої злостивої мовчанки раптом вдалині бабахнуло громом, і небо оперезане блискавками стало бездонно-червоним, як пекло перекинуте догори ногами, а ми такі маленькі й смішні в своїй нікчемній сварці притулились одне до одного, так ніби ніколи не було між нами ні сварок ні непорозумінь, а лише оце бажання стояти обнявшись і відчувати тепло тіл і сердець.(Речення складне,двоскладне,поширине,неокличне,ускладнене однорідними членами речення та зворотами)( бажання помиритися, вдалині,бездонно-червоним, нікчемній, не було, ні непорозумінь)
А) Що треба зробити, аби стати сильним? Які зміни варто сьогодні впроваджувати в Україні?
б) Я з тих країв, що звуться Джерелами. Є в нашій мові слова, які теплі-теплі: мама, любов, щастя, Україна.
1. Нечутно ступають козацькі коні, спускаючись униз до Бугу (Я. Качура ). 2. Почувши кроки, пташина повернула голівку до нас, вчаїлась (М. Стельмах). 3.1 тільки я, обдираючи ноги, скотився з липи, як на землю стіною обвалилася злива (М. Стельмах).<span> 1. На протилежній горі, у снігах, стоїть самотня хатинка (В. Винниченко). 2. Тут, на околиці селища, під шатром старезних ясенів, нуртувало колись джерело з найменням Попова криниця (В. Гей). 3. Дядько Роман цього ранку, вирушаючи до села, виходить із двору з великим тугим вузлом (О. Гончар). 4. Заходить знадвору батько, напускаючи холоду в хату (С. Плачинда). 5. В останню секунду я, отямившись, кидаюсь навтікача (М. і С. Дяченки). 6. Самовіддано працюючи на благо України, Володимир Вернадський своїми відкриттями істотно збагатив світову науку (С. Ковальчук). 7. Там, позаду, свистіли кулі, спалахували й гасли чиїсь зойки (Б. Антоненко-Давидович).</span>
Навесні природа пробуджується від зимового сну. Поступово сходить сніг, але земля недовго залишається чорною і голою. Як тільки трохи потеплішає, звідусіль починає пробиватися молода яскраво-зелена трава, на деревах набухають бруньки, що скоро перетворяться в маленькі листочки. На водоймах швидко тане лід.
А потім починається справжня краса. Усюди розпускаються квіти - підсніжники, фіалки, кульбаби... Весняний сад - це чарівне місце! У дрібних ароматних квіточках стоять дерева, що здається, ніби вони закутані в легкий духмяний туман. Особливо мені до душі, коли розцвітають персики і груші - їх квітки рожеві, і вони виділяються з-поміж інших дерев. Звідусіль лунає спів і щебетання птахів, які повернулися з далеких країв, і тепер розповідають один одному про свої пригоди. Навесні все навколо наповнюється фарбами, звуками, запахами, і мені стає радісно на душі.
як то так)))
