Всі, крім сусідів з п’ятого поверху, були присутні на суботнику. Довкола було багато ягід, а особливо, дикої малини.Він пригостив яблуками всіх дітей у дворі, а також, Степана Івановича. ніхто не орзрадить тебе у біді, окрім вірного друга. Уважним потрібно бути до всіх, до старих і дітей
Пропоную скласти такі загадки про весну з прикметниками:
Вже тане сніг,
мороз у сплячку ліг,
зелена й голосна,
завітала до нас...(весна)
⇒ прикметники: зелена (яка?), голосна (яка?)
Зі сплячки вийшов їжачок,
біжить шумненький потічок,
сонечко радо сяє,
яка пора року наступає?
(весна)
⇒прикметник: шумненький (який?) - зменш.-пестл.
<span>
На мою думку, без минулого немає й не може бути майбутнього.
Ідучи стежкою життя, ми озираємося назад, щоб пригадати все те хороше, що було
колись, і ставимо перед собою ціль – зробити так, щоб таких моментів було
якомога більше в майбутньому .
Наприклад, я займаюся плаванням. Перше досягнення мені далося нелегко. Це було
третє місце на змаганнях, але я добре запам’ятала ті відчуття. Вони допомагають
мені знову й знову йти до перемоги й отримувати її, мобілізувати всі
сили. Тому ось уже три роки поспіль я втримую перше місце серед учасників мого
віку.
Завдяки минулому, люди вчаться на своїх помилках, намагаючись уникати їх у
подальшому житті. Знання історії дає нам можливість ураховувати досвід
минулих поколінь. Це велике надбання, яким ні в якому разі не можна
нехтувати. Народ, який не знає своєї історії, легко перемогти й
знищити.
Прикладом може слугувати кіноповість Олександра Довженка «Україна в огні».
Німецький офіцер Ернст фон Крауз говорить своєму синові, що українці –
єдиний народ, який не вивчає свою історію, тому його легко перемогти.
Олександра Довженка понад усе хвилювала проблема вивчення українцями історії
рідного краю: ніхто не хотів учитися на історичному факультеті, професорів
заарештовували, студенти знали, що історія – це паспорт на загибель. Усе це –
наслідки тоталітарної системи, які не мають права на майбутнє.
Отже, ідучи до майбутнього, ми повинні оглядатися в минуле, обов’язково
враховувати його позитивний досвід, уникати помилок і поразок .
</span>
Кажуть, що обличчя — дзеркало душі людини. І це справді так. Я переконуюсь у цьому, коли дивлюся на свого товариша. Його привітне відкрите обличчя завжди випромінює якусь доброзичливість. На вигляд він звичайний хлопець. Обличчя довгасте, худорляве, засмагле на сонці. Високий лоб, зверху до якого легенько прилягає зачесане набік коротко підстрижене густе чорне волосся. Ніс прямий. Широкі чорні брови розлітаються на переніссі, мов у польоті пташині крила. З-під них дивляться великі круглі сині, як літнє небо, очі. Погляд їх розумний, добродушний, прямий і відвертий, як у кожної чесної людини. Та досить якоїсь навіть найменшої несправедливості, як погляд різко міняється. Очі стають гнівними і пронизливими. Товариш мій середнього зросту, широкий у плечах, дужий, спритний, витривалий, бо постійно займається спортом.
Апендицит - гострий,хронічний.
Апендикс- запальний