Витте представлял Россию в переговорах с Японией после поражения русской армии на дальнем востоке.
Япония претендовала на оккупацию всего острова Сахалин, а в результате переговоров получили половину острова - его южную часть. За это Витте и получил прозвище - Полусахалинский.
Отношение к войне в обществе было патриотическим, а в поражении винили царя, а также Витте, который был премьер-министром. Хотя следует отметить, что Витте был противником этой войны и считал, что с Японией следует договориться мирным путем по её территориальным претензиям.
1.гибель Лжедмитрия 2.- 11.12.1610
2. освобождение Москвы - октябрь 1612
3. Свержение Шуйского - 17.07.1610
4. Захват Смоленска - июнь 1611
<span>Значит получается: 3,1,4,2</span>
<span><span>У самій Січі жили винятково неодружені козаки, що називали себе, на відміну від одружених, лицарями
й товаришами. Тут частина з них розміщалася по тридцятьох восьми куренях, в самій Січі, а частина поза
нею, по власних будинках; згідно із цим, частина харчувалася військовим столом, частина власним , але
в загальному життя тих й інших була однакова. </span>
<span> Повсякденне життя запорізьких козаків на Січі складалось в такий спосіб.Козаки піднімалися на ноги
зі сходом сонця, одразу ж вмивалися холодною річковою водою, потім молилися богові й після молитви,
через деякий час,сідали за стіл до гарячого сніданку. Час від сніданку до обіду козаки проводили
по-різному: хто об'їжджав коня, хто оглядав зброю, хто вправлявся в стрілянині, хто лагодив плаття, а
хто просто лежав на боці,попихкував з люльки-носогрійки, розповідав про власні подвиги на війні, слухав
розповіді інших і викладав плани нових походів. Рівно в 12 годин курінний кухар ударяв у казан, і тоді,
по звуці казана, кожен козак поспішав у свій курінь до обіду. Обід приготовлявся в кожному курені
особливим кухарем, або поваром , і його помічниками, невеликими хлопцями, на обов'язку яких лежало
приносити воду в курінь і тримати в чистоті казани й посуд: «посуд — казани, ложки, корита дуже
чисто держут і чистіше, як себе, а тим паче одягу» . Їжа готувалася в великих мідних або чавунних
казанах, що навішувались за допомогою залізних гачків на кабице в сінях кожного</span><span> куреня, і варилася
три рази в день на все наявне число козаків куреня, за що платилося кухарю </span>по<span>
два рубля й п'ять копійок з кожного козака в рік, тобто 9 рублів й 50 копійок при
150 чоловіках середнього числа козаків у кожному курені. </span>
<span />Увечері, по заходу сонця, козаки знову збиралися в курені; тут вони вечеряли
<span>гарячою вечерею; після вечері одні та ж година молилися богові й потім лягали
спати, узимку в куренях,улітку й у куренях, і на відкритому повітрі; інші
збиралися в невеликі купки й по-своєму веселилися: грали на кобзах, скрипках,
ваганах, лірах, басах, цимбалах, козах, свистіли на сопілках, свистунах,- одним
словом,на чому потрапило, на тім і грали, і відразу танцювали. З всіх музичних
інструментів найбільш улюбленим і тому найпоширенішим інструментом у
запорізьких козаків, була, без сумніву, кобза.</span></span>