В Российской империи с 1725 года по 1917 год существовал орден Святого Александра Невского, а в СССР с 1942 года по 1991 год существовал орден Александра Невского.
Орден Святого Александра Невского был учреждён Екатериной I в 1725 году и предназначался для награждения как военных, так и гражданских лиц. В 1917 году он был упразднён вместе с другими царскими орденами.
29 июля 1942 года в СССР был учреждён новый орден Александра Невского как военный орден для награждения командного состава Красной Армии.
После распада Советского Союза орден был сохранён в системе государственных наград Российской Федерации Указом Президиума Верховного Совета Российской Федерации от 2 марта 1992 года № 2424-1 «О государственных наградах Российской Федерации»[1] и Постановлением Верховного Совета Российской Федерации от 20 марта 1992 года № 2557-I «Об утверждении Указа Президиума Верховного Совета Российской Федерации „О государственных наградах Российской Федерации“»[2]. Однако как государственная награда Российской Федерации орден не имел официального статута и описания, награждение орденом государством не производилось.
Кальвіністська церква засуджує марнотратство, обстоює ощадливість, не визнає бідність як ознаку святості, вимагає сумлінної праці заради накопичення багатства. У кальвінізмі відкинуто всі зовнішні атрибути культу — вівтар, ікони, свічки, хрест. Обрядове життя зводиться до слухання молитов, створених пастором, його проповіді, співу псалмів. Шлюб освячується вдома, над померлими вдома читається молитва. Скасовані літургії та всі католицькі свята, окрім воскресіння.
Для кальвінізму характерно:
<span>визнання лише Святого Письма, «Бог дав нам дві книги, два откровення про Себе: книгу природи та Книгу Святого Письма»;велике значення доктрини передвизначення (що йде від Божої волі — передвизначення життя людини, її спасіння та осудження);успіх у професійній діяльності служить підтвержденням вибраності;відкидання необхідності допомоги духовенства в спасінні людей;спрощення церковної обрядності.</span>
Кальвінізм поширений у Шотландії, Нідерландах і в частині Швейцарії. Його прийняли пуритани в Англії та в Новій Англії й Пресвітеріанська і Конгрегаціоналістська церкви в США. Основу доктрини становить ідея передвизначення, відповідно до якої деякі душі заздалегідь обрані Богом, завдяки жертві Христа, для спасіння, а інші прокляті. Хоча в наш час[Коли?] кальвінізм у його найсуворішій інтерпретації зустрічається рідко, у ХХ столітті спостерігалося його відродження у вигляді неокальвінізму, завдяки роботам Карла Барта.
<span>Император Александр III стал инициатором строительства уникальной железнодорожной магистрали — Великого Сибирского пути.</span>