1.глухонемой дворник Герасим и Му-му(его собака)
2.о том,что был такой человек,как Герасим(добрый ,честный).Его отправили работать на одну барыню(она была очень самолюбива и эгоистична).Герасим жил вместе со своей собакой Му-Му и подчинялся этой барыне,но он не хотел на нее работать,но ничего поделать и поэтому ничего не изменялось,но однажды эта барыня сказала Герасиму,чтобы он утопил собаку(т.к. она лает по ночам).И он ее утопил,но я не поняла зачем,ведь можно было уехать от барыни и жить вместе с Му-Му.но он был честным и выполнил свое обещание.но всё же потом он уходит от барыни(очевидно в знак протеста)
3.радует-то что в конце всё таки Герасим не остался служить барыне,а уехал в родную деревню.
огорчает-что Герасим утопил Му-Му(хотя она была очень дружелюбной и любящий Герасима собакой)и прачку Татьяну выдают за пьяницу Капитона
4.<span>Рассказ направлен против насилия и он удтверждает что жизнь жестока.</span>
- Один только день, - сказал Геракл и пошёл на берег Алфея.
Полдня он усердно работал лопатой. Земля взлетала из-под неё и ложилась высоким валом. Геракл запрудил русло реки и отвёл её прямо в царские конюшни. Воды Алфея стремительно потекли через них, унося с собой навоз, стойла, кормушки, даже ветхие стены
Темою вірша є звернення до дитини, яка повинна плекати й оберігати свічечку букви «Ї» та серпик букви «Є».Поезія присвячена проблемі життєвого покликання людини, її самореалізації, збереження рідної мови. Метафора «крихітна свічечка букви "Ї”» підкреслює складність останнього завдання, адже зберегти рідну мову так само важко, як уберегти вогонь свічки від вітру. Усе залежатиме від людини, її активної життєвої позиції в справі захисту рідної мови, що потрібно починати формувати ще в дитинстві. Саме тому поет звертається до дитини, отже, до майбутніх поколінь, із закликом «захищати» її, «оберігати», а «не покладатися тільки на солов’їв».Питання рідної мови відіграє дуже велику роль у становленні держави, культурною спадщиною якої вона є, та особи, від якої залежить і доля мови, і доля держави. Тому автор, поетизуючи букви українського алфавіту, яких немає в російській абетці, закликає дитину змалку захищати їх, таким чином ненав’язливо виховуючи почуття патріотизму, прагнення до збереження культурної спадщини, святині народу — мови.Поезія написана у формі внутрішнього монологу.Вірш є зразком верлібру.
<span>Ідея твору — виховання шанобливого, бережливого ставлення до рідної мови, тому що доки є мова, доти існує нація.
</span>За жанром поезія — зразок громадянської лірики.
Если любое то вот не было написано какое