Українська земля завжди була пожадливою ділянкою для інших країн. Для жителів України- це сфера діяльності, виробнича галузь і таке собі "поприще".або й навіть фронт, адже люди завжди "воюють" з шкідниками і бур*яном.
Поля, лани, ниви- ось гордість нашого краю. Всі ми проходимо не одне поприще, коли обробляємо нашу царину, намагаючись вкласти найкраща, шоб в кінці отримати гарний врожай.
наше життя, наче прена. Погодьтесь!! Люди зажди протистоять чомусь. Нехай навіть звичайним повсякденним труднощам. Не завжди перемога за нами, але ми зможемо, щоб в кінці нашого поприща ми змогли оглянутися і побачити великий врожай наших прожитих літ!!
МОЯ УКРАЇНА
На росах, на водах,
На всіх переходах
Курличеш мені в журавлиних ключах,
Моя Україно,
Родима країно,
Ясні небеса в материнських очах.
Я чую твій голос,
Пшеничний твій колос
У душу мені засіває зерно.
Моя Україно,
Колиско-калино,
Пізнати тебе мені щастя дано.
З тобою розлука —
Гірка моя мука,
Печаль журавля без гнізда в чужині.
Моя Україно,
Білявко-хатино,
З твойого вікна світить доля мені.
Значення,що за допомогою праці можна досягнути всьго,чого забажаєш!
<span>Протягом свого історичного розвитку український народ переживав безліч трагічних і драматичних періодів. Та, незважаючи на це, він ніколи не впадав у відчай, «не плакав», а перемагав, знаходив у собі внутрішні сили виживати й творити добро. Мені здається, що неабияку роль у цьому відіграло, передусім, надзвичайне вміння українців жартувати, сміятися. Тому, на мою думку, саме веселу вдачу варто вважати однією з головних рис українського національного характеру, яка допомагала й допомагає йому не впадати в гріх розпуки й сліз (а буття нашого народу ой як часто давало приводи для цього!). Істинно девізом нашого народу могли б стати слова: «Треба сміятися, щоб не плакати!»</span>