Постав слова у формі множини і запиши через риску,мороз,зима,земля.дзвін,місяць,вікна,даль,кінці,всі,птацтво,горобці
8Ириска8 [38]
Морози,зими,землі,дзвони,місяці,вікна,далі,кінці,птацтви,горобці
1)кольорові олівці
синього кольору
працьовитий олівець
жовтого кольору
червоний дзьобик
2)до мами курки просити їжу
Ми розмовляли один з одним спостерігаючи за пташками.
Відчувши нездуження вона викликала швидку.
Несучи підручники вона мріяла скоріш дістатися дому.
Читаючи цю книжку вона їла яблуко.
Підписуючи важливі документи, він ще раз, швидким поглядом, перечитував текст.
Закривши двері вона пішла до школи.
Класна кімната . Кімната для навчання, Навчальна кімната.
Мова — одне із багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б'ється-ожива. Як їх почує!.. (Т. Шевченко) Ці рядки Кобзар написав 1848 р. під враженням почутої одного разу ввечері на Кос-Аралі української пісні, яку співав матрос-українець. А ще раніше, живучи в Петербурзі, Шевченко просить писати до нього листи з України рідною мовою, яку називає прекрасною, мелодійною, милою. Так, у листі до брата Микити поет пише: «Будь ласка, напиши до мене так, як я до тебе пишу, не по-московському, а по-нашому... Нехай же я хоч раз через папір почую рідне слово, нехай хоч раз поплачу веселими сльозами, бо мені тут так стало скучне. Ще раз прошу, напиши мені письмо, та по-своєму, будь_ласка, а не по-московському..» Людина має завжди пам'ятати, звідки вона родом, де її коріння, знати історію свого народу, його мову. Знання мови народу, серед якого ти живеш, — ознака культурної, освіченої людини, знання рідної мови — священний обов'язок кожного^ Як гул століть, як шум віків. Як бурі подих, — рідна мова, Вишневих ніжність пелюстків, Сурма походу світанкова, Неволі стогін, волі спів. Життя духовного основа» (М Рильський. «Рідна мова я)
