ні в тин ні в ворота - не спроможний, не здатний виконувати свої прямі обов'язки,який нічого не вміє робити, ні на що не здатний (ні швець ні жнець, ні до ладу ні до прикладу)
ні пари з уст-подовгу не розмовляти, не розголошувати чогось, дотримуватися таємниці (тримати язика за зубами (на прив’язі, на защіпці, на зашморзі)
як кіт наплакав-мало (із заячий хвіст,на макове зерно)
наговорити сім кіп гречаної вовни- наговорити багато зайвого, дурниць , нісенітниць (меле як з гарячки)
з-під дощу під ринву потрапити – із одної неприємності потрапити в іншу (потрапити як муха в окріп; влипнути як муха в мед; попасти з огню з жару в полум’я.)
Настала довгоочікувана сніжна зима. Принесла вона з собою вітри, снігопади, хуртовини, бурі. З настанням грудня розпочинається найкоротші дні в році і найдовші ночі. Сніг пішов ввечері. Сніжинки були були пухнастими і м'якими, як бавовна. Сніг покрив своєю білою ковдрою поля, ліси, міста і села. Чародійка-зима нарядила дерева в важкі снігові шуби. Діти радіють довгоочікуваній зимі. Адже можна кататися на санках, лижах, ковзанах, ліпити снігову бабу. Я радію приходу зими. Вона приносить Новий рік. Ми вдома наряджаємо ялинку.
Я, ти, він, вона, воно, вони (выбирай)
Пядисятиріччя.
Сто вісімдеяти пяти тисячний.
Двохсот річний.
Чотирьох кутовий.
Пядесять дев'ятий.
2990 незнаю.
Шістнадцяти поверховий.
Сими денний.
Двох ярусний.
Сороко денний.
48 тисячний незнаю.
24 години незнаю.
Для мене-зима це неперевершенна краса пори року.
Твір «Зима-чарівниця»
Настає зима, і світ навколо змінюється.
Морозним подихом вона зачаровує природу. Усе навколо завмирає. Голі дерева
мерзнуть на холодному вітру. Тоді зима-чарівниця посилає дарує чудові білі одежі
з снігового хутра, в яких їм тепло та затишно чекати на тепло. Вона також
встелює промерзлу землю пухнастою білою сніговою ковдрою, що блищить діамантами
у променях яскравого сонця. Річки, озера та моря зима сковує товстою льодовою
кригою, щоб вони змогли відпочити до весни. І поки природа спить, зима співає їй
колискові протяжними голосами завірюхи.
Пам’ятає зима й про людей. Їм вона дарує
прекрасні візерунки на вікнах, щоб милувалися її майстерністю. Вона охороняє
поля на сади, ховаючи їх під снігом від промерзання. Навесні той сніг розтане та
напоїть землю для того, щоб вона щедро родила наступного літа. Зима прикрашає
міста й села, посипаючи їх снігом, чіпляючи бурульки під стріхи будинків.
Зима дарує нам чудові свята – Новий рік та
Різдво, з пахучими красунями-ялинками та миготінням різнокольорових ліхтариків у
вікні кожної квартири, святковими застіллями та подарунками. Для дітей
зима-чарівниця влаштовує веселі забави та ігри, катання на санках, лижах,
ковзанках.
<span>Зима зачаровує своєю красою. Коли вночі
спостерігаєш, як великі сніжинки дружньо падають з неба та кружляють у світі
ліхтарів, душа співає від радості. Коли бачиш парки та ліси, засипані білим
снігом, коли можеш пішки прогулятися по поверхні ріки, розумієш, що таке здатна
зробити лише справжня чарівниця. </span>
