С першого нашого життя ми бачили матусю,яка нас ніжно обіймала.Її очі були для нас самі найперші,як і слова.Для кожної дитини мамини очі найгарніші,вони немов зірка в тебе що с першого погляду поглинає наш сум та гнів.
-Привіт!
-Привіт! Як ти? Виспалась?
- З таким розкладом як у нас виспешся. Майже всю ніч сиділа над цими уроками. Дуже втомилась, хочу спати.
- Нічого що вже ранок. І потрібно знову вчитись?
-Я так не хочу..
- Потрібно! Знання дуже важливі!
- Знущаєшся? Мене вже нудить від цього навчання!
- Не хвилюйся! Вже скоро будуть осінні канікули. Ще трохи треба почекати і будеш висипатись.
-Оу, я дуже на це сподіваюсь.
-Надія вмирає останньою!
-О, так..я це памятаю.
-Удачі тобі!
-Тобі того ж.
-Після уроків ми зустрічаємся біля АВС, окей?
-Ага, домовились.
Нехай земля квітує всюди природу збережемо люди