One
summer day I walked with my brother in the Centralniy Park. It’s quite far from
our house, so our grandmother was worried and often phoned us to find out that
everything was OK.
But
we quickly tired of rides and carousels and decided just to walk around the
suburbs. Pasha offered to go to a shopping store called “Moscow”. Here Granny
phoned and asked: “Where are you now?” – “In Moscow”, - I answered. –
“What?!!!” – “Ha-ha, it’s just the name of the store, Gran” – I smiled. –
“We’re going to walk about a hour or two, ok?”
A
little later we were hungry. I had some money, so we decided to have a snack in
the café that were in that store. Then Pasha’s phone called again.
-
Aren’t you hungry, kids? After all, you didn’t eat before you left!
-
Thanks for care, Granny, - said my brother. - We are just eating in the China
Town now.
-
Where did you say you eat?!
<span>We
laughed and explained again. But it wasn’t the end.
</span><span>Promoters
on the street gave us a flyer about the new entertainment center, called “Lukomorye”. Despite the fatigue, we were
very interested and went to see just for a moment, what it is. Then…</span>
-
When are you going to go back finally, damn travelers? - grandmother was angry
because it was late already.
<span>-
We're on our way home! We were in Lukomorye...</span><span>At this time, Granny understood us,
but asked:</span>
-
Another store? Where is it?
I
burst out laughing when Pasha said:
<span>- On
the fourth floor of Jupiter ...
Однажды летом я гуляла с братом в Центральном парке. Это далеко от нашего дома, наша бабушка беспокоилась и часто звонила нам, чтобы убедиться, что всё в порядке.Но мы быстро устали от каруселей и решили просто погулять. Паша предложил зайти в торговый центр под названием "Москва". Там нам позвонила бабушка и спросила, где мы сейчас находимся. "В Москве," - ответила я. - "Что?!" - "Ха-ха, это просто название магазина, Ба", - я улыбнулась. - "Мы погуляем ещё часик-другой, хорошо?"
немного позже мы проголодались. У меня было немного денег, и мы решили перекусить в кафе, которое находилось в этом магазине. Тут Пашин телефон опять зазвонил.
- Дети, вы не проголодались? В конце концов, вы не поели, перед тем как ушли!
- Спасибо за заботу, бабуль, - сказал брат.
- Мы как раз едим в Китайском городке.
- Где вы едите?!
Мы посмеялись и опять объяснили. Но это было ещё всё.
Промоутеры на улице дали нам флайер-приглашение в новый развлекательный центр под названием "Лукоморье". Несмотря на усталость, мы заинтересовались и зашли на секундочку, просто посмотреть, что это. И тут...
- Когда вы уже домой вернетесь, путешественники чертовы? - бабушка сердилась, потому что время было уже позднее.
- Мы уже идём домой! Мы были в "Лукоморье"...
На этот раз бабушка поняла нас, но спросила:
- Ещё один магазин? Где это?
Я взорвалась от хохота, когда Паша ответил:
<span>- На восьмом этаже "Юпитера"...</span></span>
Ахах, ну ведь просто ;)
social...
Удачи на уроке ;)
На небі блиснула блискавка, слідом за нею - гуркіт грому. Джордж Філіпс обережно їхав вузьким сільським провулком. Це було пізно вночі і він з нетерпінням чекав, коли доїде до свого готелю. Раптом двигун його машини зламався. "Прокляття!" - сказав він сердито. Попереду на відстані він міг бачити світло, що йшло від замку. Він вийшов із машини і швидко побіг через зливу до величезної будівлі. Джордж досягнув веin front of itликих дерев"яних дверей замку і подзвонив у дзвінок. Важкі двері повільно з скрипом відчинилися. Перед ним стояла молода жінка. "О, прошу, заходьте, сховайтесь від дощу" - мовила вона. Джон подякував їй і ввійшов до великого передпокою, тоді представився і пояснив, що сталося. Вона сказала йому (he was welcome - не знаю, що означає), що він може провести ніч у замку і відвела його до бібліотеки. Джордж пішов погрітися перед ним (перед чим?).
Молода жінка запропонувала зробити чаю і покинула кімнату. Джордж простояв там кілька хвилин, коли почув голос позаду себе. "Доброго вечора. Я місіс McDougall. Моя дочка сказала мені, що ми маємо гостя. Прошу, сідайте" Відразу після цього дочка зайшла. Коли вони закінчили чаювання, місіс McDougall запропонувала показати його кімнату. Джордж ішов за нею вгору велетенськими сходами, коли він почув її плач. "Щось не так?" - запитав її. "Мені так шкода" - прошепотіла вона, сльози текли по її зморщених щоках. - "Щойно ти так сильно нагадав мені мого чоловіка. Я не бачила його вже 10 років". Надворі завивав вітер, і Джордж відчув, як у нього по спині пробігли мурашки. Коли Джордж прокинувся наступного ранку, світило сонце і співали пташки. Він одягнувся і зійшов сходами вниз, щоб подякувати двом жінкам. Він шукав їх якийсь час, перш ніж виявив, що один у замку. Він написав записку, подякувавши їм за доброту, і повернувся до своєї машини. На його полегшення, коли він повернув ключ, машина завелася з ревом. Через 10 хвилин Джордж зупинився в кафе, щоб поснідати. Коли офіціантка наливала каву в чашку, вона сказала: "Жахливий шторм був минулої ночі, правда?" Джордж кивнув і зробив ковток гарячої кави. Він сказав їй, що, коли його машина була поламана, Mc Dougalls прийняли його на ніч у свій замок. "Але це неможливо" - вигукнула вона. - "Ніхто не жив у цьому замку з того часу, як <span>McDougall і його дочка померли в автомобільній аварії 10 років тому!" Джордж з подивом витріщився на неї і, тремтячи від шоку, впустив свою чашку на підлогу.</span>
1) How old are you? Сколько тебе лет? I'm...14.
2) Can you dance? Ты умеешь танцевать? No, I can't. или Yes, I can.
3) Can you swim? Можешь ли ты плавать? No, I can't или Yes, I can.
4) Do you like fruit? Ты любишь фрукты? No,I don't или Yes, I do.
5) Have you got a pet? У тебя есть свой домашний питомец? Yes, I have или No, I haven't.
6) What's your favourite animal? Какое твоё любимое животное? My favourite animal is rabbit.