Кожній людині слід виховувати свій характер протягом усього життя
Я вважаю, кожній людині слід виховувати свій характер протягом усього
життя. На мою думку, вдосконалюватися потрібно завжди. Адже ще ніхто не
народився сформованою особистістю. Зазвичай, усі вміння та навички,
особливості характеру людина наживає з часом.
Як на мене, кожен має право самостійно обрати свій життєвий шлях.
Рухатися вперед чи залишатися на місці - особистий вибір кожної людини.
Але, не зважаючи не це, характер продовжує змінюватися, можливо, не
завжди на краще, адже він "запам'ятовує" усі події людського життя.
Підтвердженням тези може бути те, що деякі люди нізащо не погодяться
повторити вчинки, які здійснювали раніше. На це може бути будь-яка
причина, але, на мою думку, головна - та, що характер людини
вдосконалився. І перш ніж щось робити, вона ретельно думатиме. <span>
Кожна людина є господарем свого характеру
та життя. І якщо характер виховувати, викорінювати злі риси та докладати
зусиль для розвутку хороших, то можна досягти будь-якої мети. Але для
цього потрібно діяти, а не сидіти склавши руки.</span>
Жив бив колись о якомусь місті, у якомусь домі, на якомусь столі пан Монітор. Був він, роботящий, стрункий, що там казати зі всіх сторін гарний був молодик.
В тому ж домі жила пані клавіатура, поважна дама, похилого віку, та молоденька панночка Мишка. Працювала клавіатура без зупину. Про все на світи вона знала. Всім давала указівки. Мишка молоденька, шустренька дівчинка. Їй на її погляд поділяли не достатньо уваги в цьому домі, а особливо пан Монітор. Вона мріяла про той час коли пані клавіатура піде нарешті на пенсію, і тоді вони Монітор та Мишка нарешті зостануться один на один…Мишка думала що ніхто і ні підозрює про її мрії, але ж всім і нам с вами також стало зрозуміло що Мишка закохалась. Саме тому при найменшій нагоді вона намоглась бути Монітору корисної, і нашкодити Клавіатурі.
Клавіатура не один рік жила на цьому світи, служила вірою і правдою ще старому батьку Монітора, а Мишок повідала, трьох це точно. І всі вони намагались занять її місце, але тому вона і живе довше за усіх на цьому столі, що мудра. С кожною з них вона рано чи пізно домовлялась. Когось просто ставила на місце, с кім ось просто розмовляла по доброму, стомилась вона від цей боротьби, саме тому вона рішила провчити цю молодесеньку дівчину.
Добре Мишка – сказала вона, завтра я зроблю вигляд, що погано себе почуваю, а ти попрацюй. Якщо ти впораєшся без, мене – посміхнувшись сказала вона, я піду. Але ж май на увазі на моє місце обов’язково прийде інша, молода та гарна.
Хм, відповіла Мишка – я, обов’язково впораюсь і ти підеш геть.
Мишка з ранку взялась за працю вони вдвох з Монітором зіграли в шахи, слухали музику …Але тут терміново потребувалось печатати казку «Про Монітор та Мишку»…і вона робила помилку за помилкою, Монітор котрий завжди був чемним почав сердитися на Мишку робити її зауваження. Казати про те, що терміново потрібна нова молода Клавіатура. Праця зупинилась. Він відмовився працювати вдвох с цією особою…
Мишка страждала, вона збагнула що вона утворила. Якщо її не вдасться умовити пані Клавіатуру, яка їй давала хоч іноді бути головною, повернутися, прийде нова молода і тоді вона геть не буде потрібна. Тому Мишка, а вона не була дурною. Попросила у пані Клавіатури пробачення, і стих пір живуть вони всі дружно, і більш ні коли не сперечаються про те хто ж головний. Мишка на все життя запам’ятала кожен повинен виконувати свою працю сумлінно, і відноситися до друзів с повагою.<span>
</span>
Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, Батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна.
Україна – неозорі простори рідної землі, що прослалися від Карпат до Чорного моря. Україна – це історія народу, який протягом багатьох років боровся за свою свободу і незалежність.
Україна – це рідна мова, яка, долаючи перешкоди і всілякі перепони, стала однією з найрозвинутіших мов світу.
Україна – наша Батьківщина. Василь Симоненко писав: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!»
Мамо,що сьогодні на сніданок?
Петрику,витри дошку!
Доле моя,ну чому ж така тяжка ти?
Зоре моя вечірняя,зійди над горою!
Ой,не ходи ,Грицю,ти на вечорниці.
Спи,моє дитятко,сном солодким.
Рости,моя дитино,красивою,мов калина.
Ой,хлопчику,чом плачеш?
Доброго ранку,сонце!
Спи спокійно,рідне місто.
Чому ти спізнилася,Оксанко?
Скільки років тут ходжу,а тебе не бачив,Климе!
