ДА, следуя закону физики, что, чем тело больше, тем меньше на нём ощущаются силы притяжения. иными словами, чем мельче частицы из которых состоит горная порода, тем она прочнее
Например,река Лена:
<span> Протяжённость - 4 400 км, площадь бассейна - 2 490 тыс. км².
Основное питание, так же как и почти всех притоков, составляют талые
снеговые и дождевые воды.
</span>Повсеместное распространение вечной
мерзлоты мешает питанию рек грунтовыми водами, исключением являются
только геотермальные источники.
<span> Истоком Лены считается небольшое болото в 12 километрах от Байкала, расположенное на высоте 1 470 метров.
</span>Всё верхнее течение Лены до впадения Витима, то есть почти третья часть её длины, приходится на горное Предбайкалье.Река Лена впадает в Море Лаптевых.Она десятая в мире по длине река,а также сама крупная в России, в основном протекает по территории Якутии,
часть ленских притоков относятся к Иркутской области, Забайкальскому
краю, Красноярскому краю, Хабаровскому краю и к республике Бурятия.Замерзает в порядке, обратном вскрытию - от низовий к верховьям.
Основные притоки: Чая, Витим, Олёкма, Алдан, Вилюй, Киренга, Мама,
Молодо.
я знаю только то, что если Землю совсем остановить, будет катастрофа.
Тектонические плиты продолжат вращаться по энерции, и произойдут массовые землетрясения с колосальной силой, т. к. землетрясения вызывают цунами, а земля совсем заторможена, то все водоемы по энерции продолжат двигаться в том направлении, в котором когда-то двигалась Земля и превратятся в одно большое цунами. Континенты снова будут сталкиваться и разламываться на новые, тектоническая активность увеличится, произойдут извержения вулканов, даже тех, которые "спали". Из-за извержений в воздух поднимется вулканический смог и пепел, который закроет Землю от солнца, и настанет вечная ночь и вечная зима ,(которая похожа на "ядерную зиму", вызванную радиоактивной пылью и др. взвесью с Земли, поднятой также в воздух).
В общем говоря ужасное для человечества событие
В первую очередь от содержания кислорода, точнее от насыщения воды кислородом. Для животных чем больше насыщение воды кислородом, тем лучше. Именно поэтому перегретые воды небогаты органической жизнью, хотя исходя из температуры воды должно быть не так. А вот относительно холодные воды в зоне аппвеллинга (подъема холодных глубинных вод) очень богаты. Отсюда место Перу и Чили, занимаемое этими странами, в доле вылова рыбы в мире. Перу почти постоянно (кроме лет с Эль-Ниньо) находится в первой пятерке стран по вылову рыбы.
Африка і Австралія мають спільне походження. Обидва материка, разом з Антарктидою і Південною Америкою, є дітьми матері-Гондвани, що розірвалася на частини 150 мільйонів років тому. Сьогодні Африку і Австралію розділив Індійський океан. Існує і ряд відмінностей в географічному положенні, характері рельєфу, кліматі, природних зонах, країнах і населення, що проживає на континенті.
Їхня різниця в тому,що Африка і Австралія, незважаючи на те що обидва материка відносяться до материків так званої Південної групи, мають різне географічне положення. Африка розташована в усіх чотирьох півкулях земної сфери, при цьому екватор ділить її практично навпіл. Західну частину Африки перетинає нульовий меридіан, а у південній та північній частині материка проходять лінії Південного і Північного тропіка. Австралія ж повністю розташована в Південній півкулі, при цьому у верхній третині її перетинає лінія Південного тропіка.
Обидва материка в різний час стали відомі європейцям. Північна частина Африки була нанесена ще на найпершу у світі карту, «видану» Ератосфеном в III столітті до нашої ери. Називалася вона тоді Лівією. Австралію відкривали з XVII століття. Спочатку на материк в 1606 році наткнувся Віллем Янзон, потім Абель Тасман в 1644-м довів, що це самостійний континент. А вже потім в 1770 році Джеймс Кук вдруге і остаточно відкрив Австралію для європейців.
У тектонічній основі Африки лежить уламок давньої Гондвани – Африканська плита. У рельєфі вона проявляється у вигляді височин і плоскогір’їв з мінімальною кількістю низовин. На півночі і півдні знаходяться складчастості, які проявилися у вигляді Атлаських і Капських гір. Крім того, на південному сході материка існують епіплатформенні Драконові гори.
У тектонічній основі Австралії лежить уламок Гондвани – Індо-Австралійська плита, яка в рельєфі проявилася у вигляді чергування височин і низовин. На сході континенту розташована складчастість, в рельєфі що виявляється Великим вододільним хребтом. Через особливості будови земної кори цього материка на ньому відсутні діючі вулкани.
Кліматичні пояси Африки розташовані симетрично по відношенню до екватора і чергуються від екваторіального до субтропічного кліматичного поясу в обох півкулях. Найбільші території займають субекваторіальний і тропічний кліматичний пояс, в зону впливу якого потрапляє відома Сахара.