<span>Моя Мова – найкраща в світі! Нею освідчувалися в коханні мої дідусі і бабусі, мої матуся і татусь. Моєю Рідною Мовою я сказав свої перші слова: Мама, Тато. Нею сказали свої перші слова мої діти.
Історія моєї Рідної Мови починається з 4–5 століття нашої ери. У той далекий час із розрізнених слов'янських племен склався етнос, що згодом сформував Київську Русь. З того часу й починається історія моєї Рідної Української Мови.
Моя Мова – одна з наймелодійніших і наймилозвучніших мов у світі.
Моєю Мовою мовлять, речуть, розмовляють, говорять, балакають, оповідають, кажуть, гомонять, моралізують, лепечуть, белькотять, бовкають, гаркають, гиркають оточуючі мене люди… У якій мові є ще така багата емоційно-психологічна лексика, яка дозволяє описати дію і статус, стан і вік людини, її оточення та ще багато інших ознак одним лише словом? Тільки в моїй Рідній Мові!</span>
Я мрію працювати для блага своєї Батьківщини, рідного народу, працювати так, щоб золотими ланами жита, родючими садами квітувала наша земля, щоб зводились нові будинки, щоб розвивалася наука і культура. Саме тому я мрію про професію, яка пов'язана з державною службою.
Десь длеко пролунав дзвін. В долинці з-під каменя тихенько б'є джерело. В мене на велосипеді є маленьке красиве дзеркальце.
Мова це доля нашого народу. Тому що без мови ми б не змогли завоювати нашу країну. Мова доля народу тому що люди (Українці) самі її придумали кожне слово.
