Відпочинок у лісі
Я дуже люблю їздити з батьками у ліс. Ліс гарний у будь-яку пору року. Взимку він вкритий товстим шаром білого пухнастого снігу, на якому можна побачити сліди лісових звірів. Рано навесні ліс пахне прілим листям та вологою землею. тане сніг, і на прогрітих сонцем галявинах прорастають перші весняні квіти. Влітку ж ліс чарує безліччю різноманітних рослин і тварин. Кроку не ступити, щоб не побачити щось нового та цікавого. Ось застукотів по стовбуру дятел. Десь стрекоче сорока. Визирнув з-під листя білий гриб. Гарно гуляти в лісі влітку!
Протонули всі вогні в сиве мариво тримтяче.(С.Горлач).Хто може вгадати красу всю зеленого краю(І.Франко)І хай сердець розквітлих чисті звуки.Мелодією щастя прозвучать(Забштна)
Здалеку було видно засіяний лан.Прив"ялі айстри похмуро похилились у садку.Потемніле небо свідчило про початок негоди.Вирощені селянами овочі привезли на ярмарок.Сяюче сонце тішило дітей лагідними променями.
Повість видатного українського письменника М. Коцюбинського «Дорогою ціною» розповідає про важке життя українського народу у XIX столітті. Головними героями повісті є молоді люди – Остап і Соломія, доля яких була достатньо типовою для того часу. Українські селяни, довгі роки перебуваючи у неволі, загнані та знесилені, все ж таки не бажали миритися зі своїм становищем. Знаходилися сміливці, які не бажали до кінця життя залишатися під панським ярмом. Багато селян у ті часи бігло у дальні краї, рятуючись від кріпацтва та знущань, і обирали вони для вільного життя Дунай. Нажаль, і там селяни не могли себе відчувати у небезпеці і спокою, бо пани ловили втікачів, і якщо і не засилали їх до Сибіру, то повертали до маєтку і там ще більше з них знущались. І невідомо, що було краще – загинути, відчувши себе вільним чи залишатися на все життя безправним кріпаком.Головні герої повісті «Дорогою ціною» дуже кохали один одного, але розуміли, що не отримають бажаного сімейного щастя, залишаючись під владою панів. Оскільки для хазяїнів вони були лише звичайним живим товаром, то сталося так, що закоханих розлучили і Соломію насильно віддали заміж за хурмана. А Остапа пан вирішив закатувати за його сміливі слова, сказані проти господаря. Все це й стало причиною втечі закоханих.Головною метою парубка було прагнення жити вільно, серед таких же вільних людей, та й Соломія мріяла оселитися десь у вільній слободі, завести господарство та спокійно жити, піклуючись про свій добробут і коханого Остапа. У своїх бажаннях вони були не поодинокі, і не лише вони розуміли, що під паном ці бажання ніколи не здійсняться, а для спокійного та щасливого життя перш за все необхідна воля та свобода вчинків. Цілими родинами селяни бігли від панського знущання і кривди, та в пошуках щасливого життя підтримували один одного.Важким виявився шлях молодих людей до волі. Але й за кордом, де вони сподівалися знайти свободу, їх не чекало жадане щастя. Остапа поранили, потім він і Соломія потрапили у злодійське гніздо до циганів, через що Остап опинився у в’язниці, звідки його планували відправити назад до пана. Соломія просто не уявляла свого життя без Остапа і прагнула його найскоріше визволити. Під час переправи через Дунай вона разом в Іваном Котигорошком спробувала це зробити, але спроба ця закінчилася трагічно. Іван і Соломія загинули.А ось Остап залишився живий. Пройшов час і він повернувся на берег Дунаю – туди, де хвилі позбавили його найдорожчого, що було в житті – коханої Соломії. На все життя на тілі Остапа залишилися сліди катувань від свого пана, від москалів і турків. Все життя не загоювалася рана на його серці, до кінця днів його душа залишалася порожньою, бо не було поряд Соломії. Дуже самотнє і гірке життя прожив самотній Остап, чекаючи, доки його душа не з’єднається з душею нареченої.<span>У всі часи люди прагнули жити у свободі, прагнули будувати особисту долю за своїм порозумінням, а не за вказівкою господарів. І зараз можна привести безліч прикладів прагнення до волі і незалежності, які доводять необхідність особистої свободи, бо лише в цих обставинах людина буде спроможна гармонійно розвиватися і будувати щасливе майбутнє. Одним із таких прикладів і є доля Остапа і Соломії із повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною».</span>
