Сьогодні-(с`о г о д н`і)-8 б.,7 зв.,3 скл.,4 приг. зв.,3 гол зв.,2 гл. зв.,2 дзв.зв.,1 нагол. зв.,2 ненагол. зв.
Черевик, праведний, зелень, повернути, пилина, вишневий, писати, клекотати, шелестіти, широкий, кривавий, кишеня, бриніти, чорнило, глитати, директор, дипломат, дрижати, кисіль, гребінець, вечеря, береза, справедливий, перепелиня, відпочивати, козеня, колихатися, легенда, далечина, свисток, джерело, щебетати, весло, верес, абрикос, кишмиш, ритмічний, чемпіон, блищати, кишеня, тривога, скреготати, озеро, блискавичний, вимпел, семеро, оптиміст, коридор, заливати, зринати, минулий, леміш, майстер, берегиня, дзвеніти, тривати, достигати, середа, тремтіти, екстремальний, вітрюган, цигейка, ветеринар, експеримент, квітень, вінігрет, хлопець, травень, човен, серпанок, вітер, селезень, літера, сирота, стихати, тривалий, загвинтити, лиман, блищати, тривога, скрипіти, келих, метушня, держати, помирати, величати, лейтенант, кочерга, затихати, периферія, зеленіти, вересень, оригінальний, ледарювати, пшениця, глитати, тримати, шелест, величина, вітер, читати, пишний, левада, шепотіти, клекотіти, печера, тривога, тримати, декорація, велич.
Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. "Завтра в ньому оселяться люди", — думає з гордістю. А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.
— Для чого ти псуєш мою роботу? — сказав з докором Майстер.
Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.
Минуло багато років, Хлопчик став дорослим Чоловіком. Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся — ні руками, ні душею.
Прийшла старість. Згадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілось йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здвигують плечима — ніхто не пам'ятає такого Чоловіка.
— Що ж ти залишив після себе? — питає у старого Чоловіка один дід, — Є в тебе син чи дочка?
— Немає у мене ні сина, ні дочки.
— Може, ти дуба посадив?
— Ні, не посадив я дуба...
— Може, ти поле випестував?
— Ні, не випестував я поля...
— Так, мабуть, ти пісню склав?
— Ні, й пісні я не склав.
— Так хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? — здивувався дід.
Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці — закам'янілий відбиток Хлопчикової ніжки.
<span>"Ось і все, що залишилось після мене на землі, — з болем подумав старий Чоловік.— Але цього ж мало, дуже мало... Не так треба було жити..."</span>