Скри́пка — струнный смычковый музыкальный инструмент высокогорегистра. Имеет народное происхождение, современный вид приобрела в XVI веке, получила широкое распространение в XVII веке. Имеет четыре струны, настроенные по квинтам: g, d1,a1,e2 (соль малой октавы, ре, ля первой октавы, ми второй октавы), диапазон от g (соль малой октавы) до a4(ля четвёртой октавы) и выше. Тембрскрипки густой в низком регистре, мягкий в среднем и блестящий в верхнем. Бывают также и пятиструнные скрипки, с добавлением нижней альтовой струны «c» или же до (до малой октавы). Прародителями скрипки были арабскийребаб, казахский кобыз, испанскаяфи́дель, британская кротта, слияние которых и образовало виолу отсюда итальянское название скрипки violino, а также славянский четырёхструнный инструмент квинтового строя жига (отсюда немецкое название скрипки — geige).
Я з раннього дитинства захоплююся музикою, і велика заслуга в цьому належить моїм батькам. Вони зуміли зацікавити мене, прищепити любов до музики і навчитися з увагою та повагою ставитися до різних музичним течіям.
Мої інтереси в музиці різнобічні. Мені подобається класика, рок, етнічна і медитативна музика. Я вважаю, що класична і медитативна мелодії - кращий спосіб розслабитися, відпочити, відчути себе гармонійною особистістю. Моїми улюбленими композиторами є Штраус, Вівальді, Лист, Моцарт, Вангеліс, Еніо Морріконе. Подібну музику найкраще слухати на самоті, щоб ніхто не заважав насолоджуватися її красою. А якщо є бажання, можна влаштувати романтичний вечір: запалити свічки і пахощі, приготувати що-небудь смачне.
Етнічна музика, на мій погляд, не тільки розширює кругозір, але й сприяє збагаченню внутрішнього світу. Вона дозволяє долучитися до культурноїспадщини різних народів, краще зрозуміти їх. За допомогою музики люди прагнули підкреслити свою індивідуальність, свої самобутні риси. Однак якщо прислухатися уважніше, можна помітити і загальні мотиви, які свідчать про те, що музика народжується з загального джерела.
Рок, по-моєму, найбільш близьке і улюблений музичний напрям сучасної молоді. У ньому є експресія, протест, зачіпаються важливі і хвилюючі питання. Особисто мені ближчий російський рок, хоча багато моїх друзів і знайомі захоплюються західними музикантами. Я люблю такі групи, як «Кіно», «ДДТ», «Наутілус Помніліус», «Пікнік», «Високосний рік», «Бі-2». У нашому колі рок-музика стала невід'ємним атрибутом дружніх зустрічей і посиденьок, ми часто співаємо улюблені пісні під гітару.
Я вважаю, що музичні пристрасті можуть дуже багато чого сказати про людину, про його характер, вихованні та світогляді.
Люди не можуть жити без музики, вона робить життя яскравішим, повніше й цікавіше.
Применение кукол в качестве исполнителей ролей – искусство, которое пришло к нам с давних времен. Точной информации о появлении кукольных театров в России нет. А самые доподлинные сведения об этом жанре помечаются концом девятнадцатого века. Техника представления была представлена двумя видами кукол: марионетки и перчаточные куклы. Главным и любимым героем был Петрушка. Актеры-кукловоды целый день ходили по улицам и показывали представления зрителям. В основном это были взрослые, поскольку многие реплики кукол были неприличными, а действия иногда приводили в шок. Со временем петрушку заменяли другие персонажи, однако работа с ними была подобна той, что и с Петрушкой.Представления были в основном на улицах или в арендованных помещениях. Кукольники России предпочитали перчаточных кукол, а потом и тростевым куклам.<span>Сегодня этот вид искусства возвращается и имеет большую популярность. Первые театры кукол были основаны уже в советское время. До этого актеры играли только в домах. Первые кукольные театры возникли в Москве и Санкт-Петербурге в 1918 году. А самый популярный – в 1931 году, создателем был Сергей Образцов. Да и в нынешнее время туда мечтают попасть многие дети, которые любят это превосходное зрелище.</span>
