Мал - да удал
Не гляди на лицо, а гляди на обычай
Жил-был мужичок в крайней избе на селе.что стояла подле самого леса.А в лесу жил медведь и что ни осень.заготовлял себе жилье.берлогу.залегал в нее с осени на всю зиму.лежал да лапу сосал.Мужичок же весну .лето и осень работал.а зимой щи и кашу ел да квасом запивал.Вот и позавидовал ему медведь.пришел к нему и говорит Соседушка.давай задружимся.Как с вашим братом дружиться.ты Мишка.как раз искалечишь отвечал мужичок.Нет-сказал медведь-не искалечу.Слово мое крепко ведь я не волк.не лиса.что сказал.то и сдержу.Давай-ка станем вместе работать.
Коли я читала "Божественну комедію", мені здавалося, що все це я бачу своїми очима, разом з Данте.Я разом з ним боялася жахливих демонов.Но я переживала за грішників, тому що їх мучення, по-моєму, не відповідають їх гріхам <span>при житті.
</span><span>Мені запам'яталися кілька епізодів і героїв з "Комедії". Це трагічна історія Франчесці і Паоло, схожа на любов Ромео і Джульєтти, і Улісс (Одіссей), який, навіть страждаючи в пеклі, виглядає як справжній чоловік-сильний, сміливий, допитливий.
</span><span>Данте робить розповідь про грішників пекла дуже реалістічним.Он використовує звичайні слова, які описують його страх чи гнів, а порівняння загробних сцен з реальними, повсякденними роблять його поему страшніше і нагляднее.Так, наприклад, бісів, топлячи грішників у котлах з розплавленої смолою, </span><span>Данте порівнює з кухарями, які спритно діють ополониками.
</span><span>Данте-ненеупередженість людина, і він поміщає в пеклі всіх своїх політичних супротивників, деякі з яких навіть були ще живі в той час! Це, наприклад, ворог Данте Фаріната дельї Уберті, чия могутня і непохитна муками душа викликає повагу і Данте, і всіх читачів </span><span>.
</span><span>Мені здалося, що люди не так вже сильно змінилися за минулі століття: ми і сьогодні любимо і завдаємо біль, боремося, зраджуємо; люди кінчають із собою, заздрять, п'ють і багато едят.У всіх нас є свої недоліки і порокі.Но можливість побачити </span><span>своє відображення у старовинній "Комедії" італійця Данте Аліг'єрі допомагає зробити висновки і спробувати стати трішки краще.</span>
Совесть это то, что заставляет задуматься над своими поступками, засомневаться, огорчиться. Совесть есть у каждого человека, и она очень часто мешает спать по ночам.
Именно совесть не дает совершать плохие поступки, она заставляет задуматься, осмыслить свое поведение. Возможно, совесть это то светлое и хорошее, что находится в глубине души каждого человека. Но почему тогда люди совершают плохие поступки? Они просто не слушают свою совесть, когда она призывает их к добру, они отворачиваются от нее, закрывают уши.
Но от совести не убежишь, люди поняли это еще давным-давно. Почему от нее нельзя убежать? Она живет в глубине души у каждого из нас, а поскольку человек не может избавиться от души, то и не может избавиться и от совести.
<span>Совесть — это нравственность, мораль, справедливость, добро, порядочность, честность. Прислушиваясь к ней, человек будет идти по правильному пути, развиваться, совершенствоваться. Его жизнь не будут обременять плохие поступки, которые никому не дуют свободно дышать и радоваться жизни. Поэтому так важно на протяжении всей свой жизни прислушиваться к тому, что говорит совесть, и не забывать о том, что она всегда с тобой.</span>