Необхідність пошуку потрібної інформації у людини виникає повсякчас, незалежно від сфери її професійних інтересів: з якої платформи відправляється потяг на Хмельницький, як приготувати вареники з вишнями, яку будову має молекула води, скільки днів тривала друга світова війна, чи справджується прикмета про чорну кішку, яка частота змінного електричного струму в побутовій електричній мережі, яке закінчення мають іменники третьої відміни в родовому відмінку однини та ін. Відповіді на частину з цих запитань людина може отримати зі своєї пам'яті, для отримання інших необхідно звернутися до інформаційної системи залізничного вокзалу, переглянути кулінарну книгу, довідник з хімії, фізики чи електротехніки, посібник з правопису тощо. Для полегшення пошуку потрібної інформації людство придумало багато засобів – універсальні енциклопедії і енциклопедії з предметних галузей, довідники і словники, довідкові бюро та інформаційні табло та ін. <span>Обсяги повідомлень, які накопичило людство, невпинно зростають Так, при розкопках стародавнього міста шумерів Ур було знайдено більше 20 тисяч глиняних табличок з відомостями про звичаї давнього народу, його легенди та історичні події, що відбувалися більше, ніж 5 тисяч років тому. Знаменита Олександрійська бібліотека, яка була заснована в Єгипті у ІІІ ст. до нашої ери, за різними джерелами містила від 100 до 700 тисяч рукописів. Сьогоднішні бібліотеки вражають обсягами різноманітних даних. Найбільшою в світі вважається Британська бібліотека в Лондоні, яка нараховує більше 150 млн. одиниць зберігання, а найбільша бібліотека нашої країни – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського в Києві нараховує більше 15 млн. одиниць зберігання. </span><span>Вчені запевняють, що зберігання великих обсягів даних виправдано тільки за умови, якщо пошук потрібних даних здійснюється швидко і подаються вони в доступній для розуміння формі. Ці умови забезпечують сучасні технології зберігання даних. Основою цих технологій є комп’ютеризовані бази даних.</span>
Делим 1000 монет на 4 кучки по 250 монет. В одной из этих кучек есть фальшивая монета(она либо легче либо тяжелее обычной монеты)
ложим на весы две кучки по 250 монет. Если вес у них равен, то среди них нет фальшивой монеты. Ложим две другие кучки. Тот вес, который отличается от прошлого взвешивания говорит о том, что в кучке есть фальшивая монета(это мы определяем на втором взвешивании).
Мы определили кучку с фальшивой монетой. Дальше разбиваем кучу еще раз и повторяем операцию
Изначально кучу можно разбить по разному, например, на 10 кучек по 100 монет
Код буквы трехзначный, начинающийся с 1, или однозначный (0 для С).
8СF8(16) = 1000 1100 1111 1000(2)
100 - К
0 - С
110 - О
0 - С
111 - Л
110 - О
0 - С
0 - С
Получается КСОСЛОСС, т.е. ответ номер 3.
Центральный процессор часто называют мозгом компьютера, но
справедливо ли такое сравнение? Сказать, что процессор в точности
повторяет мозг, было бы неправдой, и всё же между ними и впрямь много
общего.
Оба построены донельзя сложно и искусно, и искать между ними сходства
и различия можно до бесконечности. Мы же попробуем уложиться в пять
итераций, сравнив строение мозга и процессора, память и «мысли» обоих,
дабы понять, так ли уж бесплодны попытки создания полупроводникового
двойника нашего мозга. В первом материале мы поговорим об элементарной
структуре и самых основных принципах работы того и другого, но начнём,
как водится, издалека…
