Гідра - типовий представник класу - досягає 1 см завдовжки. Форма її тіла циліндрична і має вигляд мішечка. На одному полюсі є рот, оточений віночком із 6-12 щупальців. На протилежному кінці тіла знаходиться підошва, якою вона прикріплюється до водяних рослин, каміння чи інших предметів. Щупальці виконують не лише функцію дотику, а й захоплення поживи - різних дрібних водяних тварин.В ектодермі гідри є жалкі, або кропив'яні, клітини, які виконують функцію захисту і нападу. Крім цитоплазми та ядра у ній є міхуроподібна жалка капсула, всередині якої згорнута тонка трубочка - жалка нитка. Назовні з клітини стирчить чутлива волосинка. Якщо яка-небудь дрібна тварина доторкнеться до волосинки, тонкі нитки раптово викидаються назовні і, ніби стріли, впинаються в тіло здобичі. При цьому з капсули в ранку виливається отрута, що паралізує жертву. Як правило, вистрелюють одразу багато жалких клітин. Риби та інші тварини гідр не їдять.Основну масу екто- і ентодерми становлять зовнішні та внутрішні епітеліально-м'язові клітини. Завдяки скороченню м'язових волокон цих клітин гідра пересувається, по черзі "ступаючи" то підошвою, то щупальцями.Нервові клітини, що утворюють сітку по всьому тілу, розміщені в мезоглеї, а всередину і назовні тіла гідри відходять їхні відростки. Такий тип будови нервової системи називають дифузним. Особливо багато нервових клітин розміщується в гідри навколо рота, на щупальцях і підошві. Отже, у кишковопорожнинних з'являється координація Функцій.В ектодермі гідри є проміжні клітини, з яких у разі пошкодження тіла утворюються нервові, епітеліально-м'язові та інші клітини. Це сприяє швидкому заростанню пораненої ділянки і регенерації. Якщо у гідри відрізати щупальце, то воно відновлюється. Більше того, якщо гідру розрізати на кілька частин (навіть до 200), кожна з них відновиться в цілісний організм. На прикладі гідри та інших тварин вчені вивчають явище регенерації. З'ясовані закономірності, необхідні для розробки методів лікування ран у багатьох видів хребетних і людини.<span>Всі гідри - хижаки. Обхопивши щупальцями паралізовану здобич, гідра підтягує її до ротового отвору і посилає в травну, або кишкову, порожнину, вистелену залозистими і епітеліально-м'язовими клітинами ентодерми. Травний сік виробляється залозистими клітинами. В ньому є протеолітичні ферменти, які сприяють засвоєнню білків, їжа в кишковій порожнині перетравлюється травними соками і розщеплюється на дрібні часточки.</span>В клітинах ентодерми є по 2-5 джгутиків, які перемішують їжу в кишковій порожнині. Псевдоподії ентодермальних епітеліально-м'язових клітин захоплюють часточки їжі і далі відбувається внутрішньоклітинне травлення. Неперетравлені рештки викидаються знову через ротовий отвір. Таким чином, у гідроїдних вперше з'являється порожнинне, або позаклітинне, травлення, яке відбувається паралельно з примітивнішим внутрішньоклітинним травленням.<span>Для гідрозоїв характерна подразливість. У разі подразнення нервових клітин різними подразниками (механічними, хімічними тощо) збуджується вся нервова система гідри. Від нервової системи подразнення передається на епітеліально-м'язові клітини. М'язові волокна цих клітин (зовнішні клітини утворюють поздовжній м'язовий шар, а внутрішні - кільцевий) скорочуються, і відповідно скорочується все тіло гідри, набуваючи вигляду грудочки.</span>Отже, у кишковопорожнинних вперше в органічному світі з'являються рефлекси. Організація гідри досить проста, тому і її рефлекси дуже одноманітні. У більш високоорганізованих тварин вони в процесі еволюції ускладнюються.Дихання й виділення здійснюються у гідри клітинами ектодерми і ентодерми шляхом дифузії.<span>Усі гідроїдні розмножуються статевим і безстатевим способами. При безстатевому розмноженні (найчастіше влітку, коли достатня кількість їжі) приблизно на середині тіла гідри випинаються екто і ентодерма. Утворюється горбок, або брунька, яка швидко росте. Кишкова порожнина дочірньої гідри сполучена з порожниною материнської особини. На вільному кінці бруньки утворюються новий рот і щупальця. Згодом молода гідра відокремлюється від материнської особини і починає самостійне життя.
Все птицы без исключении откладывают яйца. При вылуплении птенцы делятся на : 1. Выводковые. 2. Гнездовые(Птенцовые птицы). 3. Промежуточные. А теперь о всех типах развития: 1. Выводковые-период развития в яйце довольно большой, поэтому рождаются они сформировавшимися, "одетые" пухом, самостоятельно способные добывать пищу. Они тут же покидают гнездо, однако ещё некоторое время продолжают следовать за родителями, которые их защищают и помогают искать корм. 2. Гнездовые- период развития в яйце непродолжителен, поэтому на свет они появляются не до конца развившимися: голыми, слепыми и беспомощными. Этот вид птенцов долго остаётся в гнезде, родители их выкармливают, согревают и охраняют. 3. Промежуточные-период развития дольше, чем у гнездовых, но не достаточно долгий, поэтому птенца рождаются частично сформировавшимися, но непродолжительное время не покидают гнезда. Особенности строения: Череп: 1.Кости срастаются. 2.Отсутствуют зубы. Позвоночник: 1.Грудной отдел(рёбра, образующие грудную клетку, грудной киль). 2.Поясничный, крестовый, хвостовой части позвоночного столба срослись. Скелет крыла: 1.Кости плеча. 2.Кости предплечья. 3.Кости пальцев(3). Плечевой пояс: 1.Лопатки 2.Ключицы. 3.Коракоид. Тазовый пояс: 1.Сросшиеся кости таза(таз открытый). Пищеварительная система: 1.Зоб для хранения пищи. 2. Двухкамерный желудок. 3.Длинный кишечник. 4.Частое выделение непереваренных масс. Дыхательная система: 1.Дойное дыхание. 2.Воздушные мешки, наполненные воздухом, делают птицу легче и защищают от перегрева. Кровообращение: 1.Насыщение всех органов артериальной кровью. Выделительная система: 1.Отсутствие мочевого пузыря.
) из за того что они дышат с помощью жабр; 2) из за слияния головного и грудного отделов с образованием головогруди; 3) из за наличия двух пар усиков, выполняющих осязательную и обонятельную функции, пары сложных, или фасеточных, глаз, и трех пар ротовых конечностей (пара верхних и две пары нижних челюстей, которые захватывают и измельчают пищу); 4)и они имеют разнообразное строение грудных конечностей, которые выполняют функции удержания и перемещения пищи ко рту, движения организма, дыхания;
Потому что так намного удобнее передвигаться внутри хозяина, получая необходимые для роста вещества. Еще важную роль играет то, что крупный хозяин (человек, собака) может попросту не заметить паразита и, следовательно, не бороться с ним.