Держава-это династия рода правителей;это самостоятельное и независимое государство
Ответ:
Причини розпаду:
Величезні кордони імперії, що затрудняло керівництво держави з одного центру
Інтефікація зовнішньої загрози (Активізація нападів варварів на північні кордони імперії, агресія новоутвореної держави Сасанідів на Сході)
Відмінності в культурному розвитку на Заході та на Сході імперії.
З початку 4 ст. посилюється де централізаторські процеси. Вони активізувалися за правління Діоклетіана (284-305 рр), коли була утворена система тетрархії (поділ управління імперією між кількома особами). Але вона не дала очікуваних результатів і згодом призвела до активізації громадянських воєн. Набирає все більшого впливу нова столиця Константинополь, заснована імператором Константаном, натомість відбувається занепад Риму. Все час все відчутнішими стають напади варварів, особливо на рейнському та дунайському кордонах (алемани, маркомани, готи тощо). На східні кордони імперії активізуються напади Сасанідів (поразка Римської армії біля Ктетисфона імператора Юліана (360-363 рр). Найбільш в чутного удару внутрішній єдності імперії була завдано готами. Останні під тиском гунів рушили з своїх традиційних територій і попросили в імператора Валента ІІ дозвіл на поселення в Фракійському діоцезі (375-376 рр). Але на новому місці вони почали притіснятися місцевими чиновниками, і в результаті підняли повстання. Імператор Валент ІІ був розбитий готами в битві під Адріанополем 9 серпня 378 р., і сам загинув у битві. Амман Марселін порівнював цю поразку з битвою під Каннами. Наступник Валента Граціан, для боротьби з варварською загрозою призначив Августом Сходу свого полководця Феодосія І, а сам відправився для боротьби з алеманами, які прорвали кордон на Рейні. Разом вдалося тимчасово подолати загрозу з боку варварів. Готи на правах федератів були поселені на правах федератів в Мезії. Тим часом на Заході знову спалахнула громадянська війна у якій загинув Граціан. Феодосій розпочав боротьбу за возєднання імперії, і в 394 р. розбив свого головного суперника Євгенія. Саме Феодосію востаннє вдалося об’єднати імперію, але лише на рік. В 395 р. він помер, його нащадками стали його сини Аркадій та Гонорій, які отримали відповідно в управління Східну та Західну імперії. Це був остаточний поділ держави. Західна Римська іпреія проіснувала до 476 р., а Східна припинила своє існування в 1453 р. під ударами турків.
Объяснение:
<span>Весь флот спешил, и слышен в то же время </span>
<span>Был громкий крик: «Вперед, сыны Эллады! </span>
<span>Спасайте Родину, спасайте жен, </span>
<span>Детей своих, богов отцовских храмы, </span>
<span>Гробницы предков: бой теперь - за все!» </span>
<span>Навстречу им неслись и персов крики, </span>
<span>И медлить дальше было невозможно: </span>
<span>Один корабль ударил медным носом </span>
<span>В другой, и начал эллинский корабль </span>
<span>Сраженье, сбивши с судна финикийцев </span>
<span>Все украшенья… Всюду бой кипел.</span>
<span>так писал эсхил участник греко-персидских войн. </span>
<span>1. В 988 году Владимир принял крещение и женился на византийской принцессе. Вернувшись домой, он устроил массовое крещение жителей Киева. Все идолы языческих богов во главе с Перуном были сброшены в Днепр.
2. </span>В 987 г. киевский князь Владимир склонился к решению отказаться от язычества, принять православную веру и окрестить весь народ русский. С 988 г. православие становится государственной религией на Руси. В Киеве Владимир крестил сыновей, слуг, горожан. Он распустил свой гарем, оставив единственную жену — византийскую царевну Анну. В том же году были разрушены все языческие капища. Главный киевский идол Перун, сделанный из дерева, с золотыми волосами и серебряными усами, был бит палками и сброшен в Днепр. Приняв христианство, Владимир стал милостивым, щедрым и справедливым правителем. Именно тогда великого князя киевского прозвали в народе Красным Солнышком.<span>
</span>
Монгольская феодальная империя сложилась в результате завоевательных походов Чингисхана и его преемников в XIII—XIV вв.
В начале XIII в. на территории Центральной Азии в итоге длительной межплеменной борьбы возникло единое Монгольское государство, в состав которого вошли все основные монгольские племена кочевников-скотоводов и охотников. В истории монголов это был существенный прогресс, качественно новая ступень развития: создание единого государства способствовало консолидации монгольской народности, утверждению феодальных отношений, сменивших общинно-родовые. Основателем Монгольского государства стал хан Тэмучин (1162—1227), который в 1206 г. был провозглашен Чингисханом, т. е. великим ханом.