1.Біля моєі хати ріс гарненький пролісок.
2.Попідкручею весело дзюрчав струмок.
3.Весело співають пташки у моєму садочку
- Як, на Вашу думку, легше за все знайти ключик до серця дівчини?
- Що Ви маєте на увазі?
- Ось конкретна ситуація: є одна дівчина, яка втратила довіру до людей. Вона мені дуже подобається, і я хотів би повернути їй радість спілкування.
- Довіра повертається в процесі спілкування. Ви можете просто поговорити з нею відверто і щиро, сказати їй слова, які вона вже майже не сподівалася почути: ти дуже хороша, ти гарна, ти маєш чудовий голос (або ти чудово малюєш)... Найголовніше, щоб ці слова йшли від самого серця.
- І тоді вона мені повірить?
- Вона повірить, якщо відчує вашу щирість і бажання прийти на допомогу.
- То ви вважаєте, що правильно і вчасно сказані слова можуть зробити чудеса?
- Так, ваша розмова повинна бути чемною, ввічливою, задушевною, тактовною - і тоді до серця будь-кого з людей ви підберете ключик.
- Мені дуже сподобалися ваші поради, я обов"язково ними скористуюся.
Дякую вам.
- Нехай щастить!
"це"-прийменникк і він вживається у ролі другоряднихчлена (залежить яким і де він стоїть у реченні)
Ми не можемо побачити час, але саме за допомогою його ми вимірюємо
наше життя. Виходить, що час існує, хоч його не можна взяти руками,
стиснути або розтягнути за власним бажанням.
Іноді нам здається, що час іде так повільно! Наприклад, коли чекаєш
кінця уроку. А веселий день, повний розваг, скінчується так швидко!
Важко повірити, що години та хвилини завжди однакові.
Вважається також, що ми не можемо керувати часом. Наприклад, я не
можу повернутися в учорашній день та відповісти на минулому уроці краще,
ніж я відповів тоді. Або помандрувати у середньовічну Англію та
поспілкуватися там з лицарями. Та епоха уже минула, її не можна
повернути.
Але все одно я можу володіти часом, хоча б частково. Можна
запланувати свої справи, зробити графік та встигнути все, що потрібно.
Тоді час буде проведений корисно: у навчанні, спорті, читанні книжок
тощо. А можна згаяти його на якісь непотрібні заняття. Люди часто
бідкаються, що їм не вистачає часу, а самі витрачають його на плітки,
пусті розваги. Хтось дивиться по телевізору все підряд, а хтось кожного
дня з головою поринає в компютерні ігри.
Всі люди відчувають цінність хвилин та секунд коли, наприклад,
чекають "Швидку допомогу", викликану до хворого. Або коли на місце
пожежі спішать працівники МНС. Людина також цінить час, коли
запізнюється на потяг, не встигає щось зробити. Іноді не вистачає якоїсь
найменшої хвилини! От якби забрати цю хвилину в того, хто її змарнував
та передати тому, кому вона потрібна! Але, на жаль, так не буває.
<span>Всі ми маємо памятати про цінність часу! Адже він нам даний один раз
для нашого життя, й іншого не буде. Тому час треба берегти та витрачати
тільки на те, що має сенс.</span>
