Михайло: «І не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. Дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою.
Такий був Михайло! Просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі.»
Сава про нього так казав:"Михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був здатний, як рідко хто перший-ліпший. Але серце було у нього м'яке, як тісто!..".
«Михайло був мов образець! І не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. Дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою». «Його висока горда постать перевишала всіх, мов дуб, а на його тепер ясно освітленім лиці з узад зачесаним волоссям, що спадало на плечі, із вузьким білим чолом, відбивався цілий настрій його душі. Несамовита відвага незвичайної хвилі і жаль».
Мне понравилось произведение В.П. Астафьева "Конь с розовой гривой". Потому что это произведение учит нас честности, учит заботиться о близких. Конечно главный герой по началу поступил не правильно, ведь можно сдержаться и не поддаваться на "слабо", ведь можно было не обманывать бабушку и рассказать ей всё как на духу, а Санька?! Санька по моему очень не приятный, вредный, и нагловатый персонаж. Еще я думаю что главный герой зря жалеет себя, сам наварил каши пусть сам её и расхлёбывает! Я открыл не много нового для себя, хоть нас и учат с самого детства быть честными и справедливыми, конечно мы это не всегда соблюдаем, и порой обманываем и поддаемся на разные "слабо" со стороны друзей или знакомых.
(как видишь с фантазией у меня все плохо) <span />
Мне понравился этот городской он менял свои мысли и менял наказание так как узнавал сто это собака генерала а затем менял узнавая от кого то что это не его собака ног в конце это собака оказалась брата генерала