Пройшла гроза.Уся природа нібито заново прокидається.Промінь сонця пробивається крізь чорні хмари.Після грози пахне чистотою та свіжістю.Та скоро стане зовсім світло. А на небі з'явиться веселка.
У епоху Античності в мистецтві панував гуманізм.
Безцінна кожна мить життя… Ні на що не проміняю осінній шепіт голих лип, дотик метелика, скрипучий сніг, котрий сипав усю довгу ніч, і сизокрилу хмару літньої грози, і квітучі сади, які зводять з розуму своїм ароматом весною. Безцінним є повітря, яким я дихаю, і вода, якою втамовую спрагу. Безцінний соловейко на калині та жайвір у небі. Кожна мить життя – прекрасна і захоплююча.
Життя тільки здається декому коротким, насправді воно – довге, а ще – широке, а ще – глибоке, як могутня ріка. Життя стає неосяжно великим, коли навчаєшся отримувати насолоду від будь-якої його миті, від найменшої дрібнички.
Якщо відверто радіти своїм близьким, кожній хвилині спілкування з ними, якщо не стомлюватися любити і мріяти, якщо захоплюватися кожної миті – життя подарує свою благодать і вічність. Ніколи не чекатиму від життя якогось чуда: чудо мені вже дано – я живу. Уявіть: мені, як і вам, пощастило народитися! І це була перша щаслива миттєвість з їх безкінечної низки.
Як сказав колись безсмертний Гете: »Велич людини в тому, що вона - єдине з усіх створінь, здатне перетворити мить у вічність».
2. І от на благодатний край почала наступати пустеля, рік за роком спека ставала все жорстокішою, врожаї не родили, дерева всихали, спустошувались озера, нестримні вітри почали наносити піску туди, де ще недавно паслась худоба ...
3. Заголовок- "Людська недбалість"
1. Мета тексту- застерегти людей бережно ставитись до природи і до її щедрих дарів, берегти зелені ліси, і повноводні ріки, тому що якщо не ставитись до цього бережливо і з турботою, зовсім скоро рідний край може перетворитись на пустелю.
А мова як море.
Рідна матуся мов сонечко
