⊂о с а й н· і ⊃ с пом*якшений , наголос палає на й , помякшена н
Жовтень відчинив би двері грудню, якби то не листопад
пробачати це значить признати чіюсь помелу і пробачити йому. пробочити може не кожен . У якісь скрутній ситуації людина почуває себе не зручно .Наприклад коли вона зробила щось не те і не може виправитись .Це проходив кожен і йому було не приємно. пробачити може кожен лише потрібно приймати чиюсь помилку.
Стина- настинний( преф- суф.)
д
рука- ручний( суф.)
учити- заучити( преф.)
спивати- заспивати( преф)
ихати- приихати( преф)
эднати- об,эднати( преф)
мирити- мирний( суф)
чудовий- пречудовий( преф)
довгий- найдовший( преф- суф)
червоний- червониший( суф)
дид- дидок, дидовий( суф)
лис- лисовий( суф)
смих- смишний( суф)
овоч- овочевий( суф)
кит- китовий( суф)
масаж- масажниц( суф)
Відокремленими називаються другорядні члени речення, які виділяються за змістом та інтонаційно і виражають додаткове повідомлення або доповнюють основне твердження в реченні. В усному мовленні відокремлені члени речення виділяються інтонацією, а на письмі — розділовими знаками. За своїм значенням відокремлені члени речення наближаються до простих речень (З очеретів чутно голос сопілки, ніжний, кучерявий (Леся Українка)).
Відокремленими можуть бути лише другорядні члени речення — означення (зокрема прикладки), обставини, додатки. Головні члени речення не відокремлюються. У вимові відокремлені члени речення виділяються логічним наголосом і невеликими паузами, а на письмі комами, іноді — тире (переважно в кінці речення). Другорядні члени речення відокремлюються у таких випадках: 1) коли цьому сприяє незвичний порядок слів у реченні (Стояв липневий день, тихий, сонячний); 2) коли другорядний член вносить у речення додатковий відтінок причини або протиставлення (Пор.: Наляканий громовицею, кінь тихенько заіржав (М. Стельмах) — Кінь тихенько заіржав (чому?), бо був наляканий громовицею); 3) коли другорядні члени поширюються залежними словами (Навіть сусіда, великий знавець у голуб’ячому спорті, замилувано стежив за «чужаком» (Л. Смілянський)); 4) Коли другорядні члени мають уточнювальне значення (Там, над Россю, стоїть одна висока скеля (І. Нечуй-Левицький)); 5) коли другорядні члени (означення, обставини) виражені дієприкметниковим чи дієприслівниковим зворотом (Я мчав через хащі, ламаючи гілки, спотикаючись і наштовхуючись на дерева (В. Нестайко)).