Їхній сміх лунав так голосно,що чуло все місто..
Хоч хто-небудь, зайшовши в магазин,привітався б с продавчинею.
весна..... Вона приходить тихо,як кішка крадеться. Нічого особливого тут немає. Кожного ддня, у твоє вікно привітно зазирає сонце, і бажає тобі доброго дня. На вулиці, п*янко цвіте бузок, підсніжники та фіалки. ввечері тихоз аводить соловей,оспівуючи палке кохання. Сьогодні на вулиці сніг, а вже завтра, тихо розливає свої води ріка, і цвітуть котики.
Весна... така довгожданна і омріяна. Оспівана в багатьох піснях, і описана не в одному віршеві. Вона приносить з собою тепло і багато посмішок в подарунок тим, хто її чекав
І ти тут?............
........
Остап Вишня своєю зброєю вважав сміх. Його творами захоплюється не одне покоління українців, творчість його знають за кордоном. Л. Кравчук писав: «Його люблять і заокеанські українці — в Канаді, в Сполучених Штатах Америки».Дитинство Остапа Вишні було нелегким, але гуморист згадував його з теплотою.У жартівливому тоні розповів Остап Вишня про життя селянських дітей у гуморесці «Як ми колись учились». Він показав сходинки «освіти» дітей на селі: гуси, свині, телята, вівці, корови, коні.Те, про що розповідає у творах Остап Вишня, здається нам чудним, дивним, недоречним, тобто смішним і комічним. Засобів творення комічного дуже багато. Письменник вдається до неправильного тлумачення явищ та подій, перекручення слів, використовує він міжмовні омоніми та несумісні поняття.<span>Остап Вишня своєю зброєю вважав сміх. Його творами захоплюється не одне покоління українців, творчість його знають за кордоном. Л. Кравчук писав: «Його люблять і заокеанські українці — в Канаді, в Сполучених Штатах Америки».Дитинство Остапа Вишні було нелегким, але гуморист згадував його з теплотою. Про навчання та успіхи він написав у гуморесці «Перший диктант». Один із найкомічніших епізодів побудований на використанні омонімів. Письменник використав слова, які однаково звучать, але мають зовсім різне значення. Але п’ятнадцять учнів із шістнадцяти цього не зрозуміли і написали: «…За коляской бежала и лаялася собачка из панской породы». Наступного дня вчителька, роздаючи зошити, зайшлася веселим сміхом: «Де ви чули, що є на світі собаки панської чи не панської породи?..»У жартівливому тоні розповів Остап Вишня про життя селянських дітей у гуморесці «Як ми колись учились». Він показав сходинки «освіти» дітей на селі: гуси, свині, телята, вівці, корови, коні.Те, про що розповідає у творах Остап Вишня, здається нам чудним, дивним, недоречним, тобто смішним і комічним. Засобів творення комічного дуже багато. Письменник вдається до неправильного тлумачення явищ та подій, перекручення слів, використовує він міжмовні омоніми та несумісні поняття.</span>
У лелеки довгий дзьобик.
У марянки ніс схожий еа дзьоб