В добу Руїни сталася трагедія розчленування українських земель між Річчю Посполитою і Росією згідно з договором між ними у селі Андрусів у 1667 р. Україна зникає як суб’єкт міжнародної політики і стає розмінною монетою в політичній грі її агресивних сусідів, об’єктом їхньої колонізації. Правда, на Лівобережжі в складі Російської держави ще зберігалась обмежена внутрішня автономія. Кожен новий обраний гетьман укладав окремий договір (статті) з московським урядом. В основі цих договорів лежали так звані “Статті Б. Хмельницького”, але з кожним наступним договором вводились все нові обмеження української автономії. Досить проаналізувати Переяславські Статті 1659 р. – Ю. Хмельницького, Московські Статті 1665 р. – І. Брюховецького, Глухівські Статті 1669 р. – Д. Многогрішного (певний виняток, бо були трохи кращими, ніж попередні), Конотопські Статті 1672 р. – І. <span>Самойловича</span>
В 20 веке капитализм переходит по мнению многих историков в империализм. Начинается борьба за сферы влияния на мировой сцене и экономическое соперничество. Поэтому начинаются образовываться союзы и блоки.
<span />
<span>Распространение идей Лютера среди представителей разных социальных групп привело к тому, что они стали приобретать социальную окраску, а каждая общественная среда рождала своих собственных реформационных лидеров.</span>