Родился 25 апреля 1599 г. в Хантингдоне .Выходец из мелких дворян, фанатичный пуританин, Кромвель не раз избирался членом английского парламента. Он стал одним из активистов партии, выступавшей за ограничение власти монарха, против папистских реформ в Англиканской церкви.В 1640 г., как депутат так называемого Долгого парламента, Кромвель активно включился в начавшуюся в Англии революцию. В ходе первой гражданской войны (1642—1646 гг.) он был одним из командиров парламентской армии. Затем благодаря своему полководческому таланту, популярности и ловким политическим интригам Кромвель возглавил её. По его инициативе была создана «армия нового образца» под командованием офицеров-пуритан, не являвшихся депутатами. Кромвель остался единственным депутатом-офицером.<span>После победоносного окончания гражданской войны он во главе крайних пуритан (индепендентов) выступил против парламента и осуществил военный переворот. В 1648 г., разгромив остатки сторонников короля и парламентской партии (пресвитериан) во второй гражданской войне, Кромвель сделал первые шаги к установлению единоличной диктатуры. По его приказу
парламент был очищен от пресвитериан. Это уже непредставительное и зависящее от воли армии собрание приговорило к смерти короля Карла I (1649 г.). В провозглашённой республике Кромвель занял высший военный пост лорд-генерала. Последовал разгром ортодоксальных индепендентов, добивавшихся уравнительного распределения собственности.</span>В 1650—1652 гг. Кромвель отправился в военный поход против Ирландии и Шотландии, которые в ходе революции отпали от Англии. Эти территории были вновь завоёваны. Таким образом, под его властью объединились все прежние владения английской короны.В 1653 г. Кромвель разогнал сначала остатки («охвостье») Долгого парламента, а затем и созванный ему на смену «парламент святых». Он был провозглашён лорд-протектором Англии, Шотландии и Ирландии. Два созывавшихся Кромвелем парламента распускались досрочно.<span>Фактически, он присвоил себе королевские полномочия. На новом посту Кромвель успешно завершил войну с Голландией (1654 г.) и начал войну с Испанией (1656 г.), которая шла с переменным успехом. После смерти диктатора (3 сентября 1658 г., Лондон) протектором был объявлен его сын Ричард Кромвель, быстро свергнутый генералами. Начавшаяся гражданская война закончилась реставрацией монархии.</span>
<span>Опричнина<span> — период в истории России (с 1565</span><span> по 1572</span><span>), обозначившийся государственной борьбой с изменниками Родины . Также «опричниной» называлась часть территории государства</span><span>, с особым управлением, выделенная для содержания царского двора и опричников. Опричнина закончилась так же неожиданно, как и началась, но при этом оставила в истории неизгладимый след .Опричнина привела к острому экономическому кризису. В России 70-80–х годах разразился настоящий хозяйственный кризис – запустение сел, деревень , городов, гибель огромной массы людей, страшный голод. </span></span>
Письменные источники: летописи, книги. Памятники архитектуры, произведения искусства.
У ХV ст. Україні почала загрожувати нова небезпека - з боку Турецької (Османської) держави та Кримського ханства. Протягом XIV-XV ст. Турецька військово-феодальна держава за султанів Баязіда, Мурада і Махмеда захопила Візантію (Константинополь був завойований у 1453 p.), увесь Балканський півострів. У 40-х роках XV ст. за хана Хаджі-гірея Кримське ханство остаточно відокремилося від Золотої Орди. Основу його зовнішньої політики становило грабування країн-сусідів.
Під час правління хана Менглі-гірея кримчаки захопили Причорномор'я з містами Дашів (Очаків), Хаджібей, які раніше належали Литовській державі. В 1475 р. Туреччина, підкоривши міста Кафу, Мангуп, Перекоп, Очаків, примусила Кримське ханство визнати васальну залежність від неї й таким чином встановила своє панування на узбережжях Чорного та Азовського морів. Турецький уряд збудував тут ряд фортець, що використовувалися для нападів на українські землі.
Наприкінці XV ст., після завоювання Буджаку й зведення фортець в Аккермані, Бендерах, Хотині, розпочалися напади турків на Галичину та Поділля. 1498 р. вони вперше спустошили галицькі міста Перемишль і Ярослав. Кримські ж татари, спираючись на підтримку Туреччини, ще з 80-х років XV ст. постійно нападали на Україну. В 1482 р. Менглі-гірей з великим військом вдерся на Київщину, здобув Київ ("град взя... и огнем сожже, - писав літописець, - полону бесчисленно взя, а землю Киевскую учините пусту"). Наприкінці XV - у першій третині XVI ст. татарські орти (загони) на чолі з беями і мурзами майже щороку грабували, палили, руйнували й спустошували українські міста і села, гнали в полон (ясир) тисячі людей, продаючи їх у рабство на східних ринках. Найбільшим невільничим ринком стала Кафа.
Хоча литовські князі почали сплачувати кримським ханам щороку грошову данину (упоминки), кримчаки не припиняли своїх розбійницьких нападів па українські землі. Польсько-литовська держава була не в змозі організувати захист своїх південних рубежів. Наймане військо було незначне, налічувало ледве 4 тис. чоловік. Шляхетське ополчення та магнатські надвірні загони не заважали, більш того - навіть потурали загарбникам: коли татари поверталися додому з ясиром, шляхетські загони нападали на них і відбирали полонених і добро, повертаючи їх потім власникам за викуп. У найскрутнішому стані перебували райони Побужжя, Придніпров'я та Лівобережжя, котрі почали заселюватися лише в XV - першій половині XVI ст.
Зведені тут литовським урядом замки, навколо яких зосереджувалося місцеве населення, - Брацлав, Вінниця, Черкаси, Канів, Остер - були погано обладнані, мали невеликі гарнізони й неспроможні були забезпечити надійний захист. Так, в описі Остерського замку від 1552 р. зазначалося: "Замок Остерський... 14 літ тому назад з дерева соснового поставлений, не-обліплений, недбало весь зроблений, недобре покритий...; є всіх городень старих і нових - 30, веж 5; але, крім нових, всі городні і вежі некріпкі, ветхі... Крім замку, передмістя - острог, огороджений дерев'яним тином З земляним валом... У замку - 2 великі гармати ("діла"), 2 серпентини, 38 гаківниць..." Цей красномовний опис не потребує якихось коментарів.
Лише в першій третині XVI ст. шляхетське військо та загони місцевих князів на чолі з воєводою князем /С. /. Острозьким завдали ряд поразок татарським нападникам (битви під Лопушною у 1512 р:, під Соколом у 1519 р. та під Ольшаницею в 1527 p.). Головний тягар оборони українських земель від турків і татар ліг на плечі народних мас-т-селян, городян і нової сили, що піднімалася, — козацтва.