Родословная русской интеллигенции по общему признанию восходит к эпохе Петра I. Модернизация России, начатая им, нуждалась в новом образованном классе людей, который и стал первым отрядом русской служилой интеллигенции. Первоначально производством духовных ценностей занимались в основном выходцы из дворянского сословия. «Первыми типично русскими интеллигентами» Д. С. Лихачев называет дворян-вольнодумцев конца 18 века, таких как Радищев и Новиков. В 19 веке основную массу этой социальной группы стали составлять выходцы уже из недворянских слоев общества («разночинцы»).
Культура древнего Хорезма 4 в<span>. </span>до н.э<span>. - </span>1 в<span>. </span>н.э<span>., </span>относящаяся к т.н<span>. </span>кангюйскому периоду его истории<span> - </span>времени развитого рабовладения<span>. </span>Основой х-ва являлось ирригац<span>. </span>земледелие<span>. </span>Сеть каналов<span>, </span>тянувшихся намного десятков км<span>, </span>строилась и поддерживалась при помощи рабского труда<span>. </span>Высокого развития достигло вэто время керамич<span>. </span>произ-во<span>. </span>Сосуды отличались разнообразием и совершенством форм<span>, </span>как правило<span>, </span>покрывались красным ангобом или расписывались<span>. </span>Парадная и культовая посуда нередко покрываласьрельефными композициями<span>. </span>Найдено множество терракотовых статуэток<span>. </span>Ухудшение качества керамики в кон<span>. </span>2 в<span>. </span>до н.э<span>. - </span>1 в<span>. </span>н.э<span>., </span>в связи с влиянием культуры степных племен периферии Хорезма<span>, </span>позволяет выделитьт.н<span>. </span>поздне-кангюйский период<span>. </span>В строит<span>. </span>технике К<span>. </span>к<span>. </span>применялись необожженные кирпичи<span>, </span>сводчатыеперекрытия<span>, </span>стреловидные бойницы<span>. </span>Обнаружены памятники письменности<span>, </span>сложившейся на основеарамейского алфавита<span>. </span>Религия близка культам авестийского круга<span>. </span>Характерные памятники: Кой-Крылган-кала<span>, </span>Джанбаскала<span>.</span>
Порівняльні зіставлення Єгипту і Межиріччя допустимі, оскільки точки відліку історії цих цивілізацій щодо близькі один одному. При цьому, незважаючи на відносну географічну близькість обох регіонів, упродовж перших двох тисяч років поки не знайдено свідоцтв прямих, інформаційно значущих контактів (якщо не вважати можливих військових зіткнень на периферії стратегічної досяжності починаючи з останньої третини третій тис. До н.е .). Це дозволяє розділити загальне і особливе у генезисі обох цивілізацій, і в тому числі в їх економічному розвитку.
При відомих відмінностях у природно-географічних характеристиках Єгипту і Межиріччя, ці регіони мають і чимало спільних рис. Наносні відкладення двох річок забезпечили підвищену родючість земель. Схожі і технології, що дозволяють отримати максимальну вигоду з цього чинника: необхідність у іригації, проведення якої передбачає мобілізацію мас людей.
Межиріччя також було багате глиною, але на відміну від Єгипту не мало великою кількістю каменю, придатного для будівництва. Основним матеріалом для споруд Стародавньої Месопотамії була цеглина з висушеної на сонці або обпаленої глини. Через недовговічності будівель з цього матеріалу багато будівельних досягнення цієї цивілізації до нас не дійшли.
Ще одна різниця спостерігається в етнічній основі. Починаючи з архаїчного періоду стародавнього Єгипту і аж до Нового царства можна говорити про єгиптян як про одну й ту ж нації, що говорить на одній мові, неминучі діалектичні відмінності якого нівелюються єдністю писемності. Зі свого боку, історія Межиріччя - це історія різних народів, які витісняють або поглинаючих один одного. Багато хто з них створювали стійкі держави, але лише Вавилонії вдалося об'єднати їх на час в "імперію".
ГЕКТОР — центральный персонаж поэмы Гомера «Илиада» .
Сын царя Трои Приама, отца пятидесяти сыновей и пятидесяти дочерей.
Муж Андромахи, дочери Гетиона, царя Фив, убитого Ахиллесам.
Он — главный защитник Трои, осажденной ахейцами, руководимыми Менелаем и Агамемнонам. В книге VI «Илиады» описана встреча Гектора с Андромахой,
которая предсказывает ему близкую гибель: «Погубит тебя твоя храбрость!
Ни сына ты не жалеешь младенца, ни матери бедной. И скоро буду вдовою я,
скоро убьют тебя в битве ахейцы» .
Гектор возвращается на поле битвы. В книге VII показано его единоборство с Аяксом, сыном Теламона, друга Геракла. Никто в этом поединке не победил.
Противники, убедившись, что силы их равны, обменялись дарами.
В другом поединке Гектор убивает Патрокла, друга Ахиллеса.
Патрокл перед смертью предсказывает, что Гектор скоро погибнет от руки Ахиллеса, который будет мстить за смерть друга.
Один из кульминационных моментов «Илиады» названна «Убийство Гектора» .
За поединком Ахиллеса и Гектора наблюдают боги.
Зевс симпатизирует Гектору и хочет его спасти, но ему возражает богиня Афина.
Решают дело «два жребия смерти» , брошенные на чаши весов.
Афина помогает Ахиллесу умертвить Гектора.
Выиграв поединок, Ахиллес надругался над телом поверженного врага,
привязав его к колеснице и проволочив его у стен Трои на глазах у родителей Гектора. Андромаха горько оплакивает гибель мужа.
В книге XXIV рассказывается о выкупе троянцами тела Гектора.
Ахейцы и троянцы заключили перемирие на одиннадцать дней,
чтобы родители и народ Трои могли оплакать и похоронить Гектора.
После падения Трои вдова Гектора Андромаха стала рабыней Неоптолема, сына Ахиллеса.
О ее судьбе рассказывается в трагедии Еврипида «Андромаха» .
Ахиллес - характеристика литературного героя
http://slovo.ws/geroi/146.html<span />
