Велика, героїчна і трагічна постать, що стала символом непокірності та вільного духу козацтва. Северин Наливайко,
спершу простий сотник реєстрового козацтва, а потім – отаман і керівник
великого повстання, потужного народного руху проти шляхти. Був родом з
Галичини. Подався на Січ після того, як його батька вбила шляхта. У 1594
році здійснює похід в Молдавію, а потім – у Валахію і Трансільванію.
Повертається на службу до князя Острозького, а влітку того ж року за
допомогою військової сили реєстрових козаків під приводом боротьби з
татарами захоплює Поділля. Звідси й розпочалося велике повстання. На
допомогу Наливайко покликав Запорозьку Січ.
Повстання почалося в Брацлаві, давньому адміністративному центрі
Східного Поділля. Тамошня шляхта, яка зовсім нещодавно дісталася сюди і
почала керувати зовсім не так, як це робила Литва, довела козаків до
того, що вони її перебили. Северин Наливайко закликав
народ до повстання, причому він усвідомлював потребу в об’єднанні
козацької та народної маси. Козацький сотник пам’ятав долю Косинського
та минулорічні помилки повстанців, тому спрямував агресію козаків та
селян на периферію, в сільську місцевість, намагаючись уникати великих
польських з’єднань та не вступати з ними у боротьбу. За короткий період
часу козаки спромоглися взяти під свій контроль частину Молдавії, все
Східне Поділля, Київщину та частину Волині. Потім Наливайко вдерся у
Білорусь і там організував повстання проти литовської шляхти. Повстання
набирало грандіозних масштабів. В листопаді Наливайко захопив Бар, а в
грудні – Вінницю. Звідти його частина військ рушила на Волинь і
підкорила Луцьк, а січовий ватажок Лобода пішов до Білої Церкви.
Повстання охопило Південні райони Білорусі, і Наливайко увійшов до
Могилева, а в Рєчиці випустив звернення до короля з вимогою віддати
козакам територію між Бугом і Дністром. Проте Польща мобілізувала великі
сили, армію з Молдови на чолі з коронним гетьманом Жолкевським, а з
Литви на Білорусь вирушило 15 тисяч війська для боротьби із повстанням
та Северином Наливайком. Після того,як сили повстанців
з’єдналися, вони перейшли Дніпро і біля Лубен, на р. Солониця
організували укріплений табір, в якому два тижні витримували облогу.
Козаки та частина селян видали Наливайка, оскільки сподівалися, що тоді
поляки їх відпустять, але так не сталося, і майже всі повстанці
загинули. Наливайка стратили у Варшаві в 1596 році.
Палеолит(древний каменный век) : 1 млн. лет-13тыс. лет до н.э.
Мезолит(средний каменный век) : 13 – 7-6 тыс. до н.э.
Неолит(новый каменный век) : 6-4 тыс. до н. э.
Энеолит(медно-каменный век) : 4 –3тыс. до н.э.
Бронзовый век : 2 – нач.. 1 тыс. до н.э.
Железный век : I тыс. до н.э.
Собственно говоря основатель Казанского ханства Улу-Мухаммед
хан был в прошлом правителем Орды. Как и положено, чингизидом (то есть потомком
Чингис-хана).
В царствование Екатерины II России удалось приблизиться к решению внешнеполитических задач, стоявших перед страной на протяжении долгих десятилетий. Превращение России в великую европейскую державу требовало постоянного подтверждения этого статуса. Без ее участия не решался ни один крупный вопрос европейской политики. Ослабление военной мощи Турции и Крыма делали все более реальным обеспечение возможности выхода России к Черному морю. Союзнические отношения России с Австрией и Пруссией создавали возможность для возвращения в состав России украинских и белорусских земель, находившихся с XIV в. в составе польско-литовского государства. Сохранялась задача обеспечения безопасности петровских завоеваний в Прибалтике. Великая французская революция вызвала не только создание под эгидой Екатерины II первой антифранцузской коалиции, но и положила начало идеологизации внешней политики России. Все эти факторы и обусловили основные направления внешней политики Екатерины II. В 1775 г. началась война английских колоний в Северной Америке за независимость. Англия обратилась к России с просьбой о найме русских войск для участия в борьбе с американскими повстанцами. В ответ Екатерина II не просто отказала в этом, но и признала независимость Соединенных Штатов Америки. В 1780 г. Россия приняла декларацию о «вооруженном нейтралитете» , согласно которой судно любого нейтрального государства находится под защитой всех нейтральных государств. Это сильно задевало интересы Англии и не могло не ухудшить российско-английских отношений. Внешняя политика Екатерины Великой привела к значительному росту территории России. В ее состав вошли Правобережная Украина и Белоруссия, Южная Прибалтика, Северное Причерноморье, множество новых территорий на Дальнем Востоке и в Северной Америке. Русской императрице присягали жители греческих островов и Северного Кавказа. Население России увеличилось с 22 до 36 млн человек. Другим важным итогом внешней политики Екатерины II было начало превращения России из великой европейской в великую мировую державу. «Не знаю, как будет при вас, а при нас ни одна пушка в Европе без позволения нашего выпалить не смела» , - говорил екатерининский канцлер граф А. Безбородко. Русский флот бороздил теперь просторы не только прибрежных морей, но и Средиземного моря, Тихого и Атлантического океанов, поддерживая силой своих орудий внешнюю политику России в Европе, Азии и Америке. <span>Однако величие России стоило ее народу колоссального напряжения сил и огромных материальных и людских потерь.</span>
Основные причины изменений лежали в плоскости синтеза окрепшего и распространившегося христианства, переосмысленной античности, золотой век которой все еще помнили и все еще мечтали вернуть передовые умы, схоластики и зарождавшегося, зачастую весьма далекого от наших представлений о нем, гуманизма. Невозможным оно было бы и без начавшегося примерно за полтора века бурного роста европейских городов. Один из них, Париж, стал центром интеллектуальной деятельности в Европе на несколько следующих столетий. Большую роль сыграли также Крестовые походы, начало эпохи которых привело как к нравственно-религиозному подъему и консолидации населения христианских государств Запада, так и к появлению монашеских орденов, обогатившихся первоначально за счет разграбления городов Святой Земли.
<span>Ограниченное влияние Каролингского возрождения также имело место — некоторые из его плодов были сохранены переписчиками в монастырях, некоторые его мыслители получили признание только в 12 веке или позже (вплоть до 21-го).</span>
<span>Рамочные условия для нового всплеска культуры и искусства создал, вероятно, средневековый климатический оптимум, сопровождаемый увеличением сельскохозяйственной продукции и заметным ростом населения. </span>
<span>ВРОДЕ ТАК!</span>
