<span> Ресталинизация - процесс, прямо противоположный десталинизации и означающий «реабилитацию Сталина и сталинизма, возврат к основным положениям его внутренней и внешней политики. </span>
<span>Во времена правления Брежнева проявлялись тенденции, направленные, на частичную или косвенную реабилитацию Сталина, что вызвало протесты части советской интеллигенции. В частности, 14 февраля 1966 года 25 деятелей науки, литературы и искусства СССР подписали письмо в адрес Генерального секретаря ЦК КПСС Л. И. Брежнева о недопустимости «частичной или косвенной реабилитации Сталина» и о необходимости предания гласности «поистине страшных фактов» о совершённых им преступлениях.
</span>
У ХV ст. Україні почала загрожувати нова небезпека - з боку Турецької (Османської) держави та Кримського ханства. Протягом XIV-XV ст. Турецька військово-феодальна держава за султанів Баязіда, Мурада і Махмеда захопила Візантію (Константинополь був завойований у 1453 p.), увесь Балканський півострів. У 40-х роках XV ст. за хана Хаджі-гірея Кримське ханство остаточно відокремилося від Золотої Орди. Основу його зовнішньої політики становило грабування країн-сусідів.
Під час правління хана Менглі-гірея кримчаки захопили Причорномор'я з містами Дашів (Очаків), Хаджібей, які раніше належали Литовській державі. В 1475 р. Туреччина, підкоривши міста Кафу, Мангуп, Перекоп, Очаків, примусила Кримське ханство визнати васальну залежність від неї й таким чином встановила своє панування на узбережжях Чорного та Азовського морів. Турецький уряд збудував тут ряд фортець, що використовувалися для нападів на українські землі.
Наприкінці XV ст., після завоювання Буджаку й зведення фортець в Аккермані, Бендерах, Хотині, розпочалися напади турків на Галичину та Поділля. 1498 р. вони вперше спустошили галицькі міста Перемишль і Ярослав. Кримські ж татари, спираючись на підтримку Туреччини, ще з 80-х років XV ст. постійно нападали на Україну. В 1482 р. Менглі-гірей з великим військом вдерся на Київщину, здобув Київ ("град взя... и огнем сожже, - писав літописець, - полону бесчисленно взя, а землю Киевскую учините пусту"). Наприкінці XV - у першій третині XVI ст. татарські орти (загони) на чолі з беями і мурзами майже щороку грабували, палили, руйнували й спустошували українські міста і села, гнали в полон (ясир) тисячі людей, продаючи їх у рабство на східних ринках. Найбільшим невільничим ринком стала Кафа.
Хоча литовські князі почали сплачувати кримським ханам щороку грошову данину (упоминки), кримчаки не припиняли своїх розбійницьких нападів па українські землі. Польсько-литовська держава була не в змозі організувати захист своїх південних рубежів. Наймане військо було незначне, налічувало ледве 4 тис. чоловік. Шляхетське ополчення та магнатські надвірні загони не заважали, більш того - навіть потурали загарбникам: коли татари поверталися додому з ясиром, шляхетські загони нападали на них і відбирали полонених і добро, повертаючи їх потім власникам за викуп. У найскрутнішому стані перебували райони Побужжя, Придніпров'я та Лівобережжя, котрі почали заселюватися лише в XV - першій половині XVI ст.
Зведені тут литовським урядом замки, навколо яких зосереджувалося місцеве населення, - Брацлав, Вінниця, Черкаси, Канів, Остер - були погано обладнані, мали невеликі гарнізони й неспроможні були забезпечити надійний захист. Так, в описі Остерського замку від 1552 р. зазначалося: "Замок Остерський... 14 літ тому назад з дерева соснового поставлений, не-обліплений, недбало весь зроблений, недобре покритий...; є всіх городень старих і нових - 30, веж 5; але, крім нових, всі городні і вежі некріпкі, ветхі... Крім замку, передмістя - острог, огороджений дерев'яним тином З земляним валом... У замку - 2 великі гармати ("діла"), 2 серпентини, 38 гаківниць..." Цей красномовний опис не потребує якихось коментарів.
Лише в першій третині XVI ст. шляхетське військо та загони місцевих князів на чолі з воєводою князем /С. /. Острозьким завдали ряд поразок татарським нападникам (битви під Лопушною у 1512 р:, під Соколом у 1519 р. та під Ольшаницею в 1527 p.). Головний тягар оборони українських земель від турків і татар ліг на плечі народних мас-т-селян, городян і нової сили, що піднімалася, — козацтва.
Геннадий Дзюганов от партии КПРФ, но победил Ельцин с 50% голов избирателей
Рюрик-прибыл в Новгород стал первым князем. Основатель династии Рюриковичей.
Олег- 882г создал госуларство Киевская Русь. Контролировал путь "из воряг в греки". 907г, 911г походы на Византию .
Игорь - сын рюрика. Вновь покорил племена печенегов. 941г, 944г неудачные походы на Византию.
Ольга- установила уроки, погосты. В 957г первая из правителей Руси приняла христьянство.
Святослав- разорил земли волжских булгар. 965-969гг разгромил Хазарский каганат. 971г война с Византией
Владимир- отразил набеги печенегов оборонительной системой. 980г языческая реформа. 988г крещение Руси.
Ярослав Мудрый-окончательно разгромил печенегов . Рост международного пристижа Руси . Создал первое писменное законодательство-"русская правда". Постройка Софийского собора в Киеве
После вынесения смертного приговора Гусу, Сигизмунд и архиепископы
много раз приходили к Гусу с просьбой, чтобы он отрёкся от своих
убеждений, но он этого не делал:
Противоречит моей совести отрекаться от фраз, которых никогда не произносил.
В конце суда Ян Гус снова апеллировал к Христу.
1 июля Ян Гус направил собору послание, в котором окончательно отказался отречься от своих убеждений. 6 июля 1415 г.
Ян Гус, отказавшийся отречься от своих «заблуждений» , по приговору
собора был сожжён на костре. С его казнью связан ряд легенд. Так,
старушке, из благочестивых побуждений подложившей вязанку хвороста в его
костёр, он якобы воскликнул: «О, святая простота! » (O sancta simplicitas!). А также предсказал появление через сто лет великого реформатора, чьи начинания не будут уничтожены (Мартина Лютера), сказав: «Я-то — Гусь, а за мной придёт Лебедь! » . Через некоторое время на костре был сожжён также Иероним Пражский, один из его сподвижников. Вопрос к классу: Правильно ли поступил
Ян Гус, отказавшись отречься от своих взглядов.
ВЫВОД: Гус предпочел умереть, но не
отступить от своих убеждений. Подвиг Яна Гуса
показывает, если в жизни приходиться выбирать
между жизнью и честью, благом Родины, то Ян Гус -
<span>пример для подражания.</span>