Пестушко В.Ю., Сасихов В.О., Уварова Г.Є.Географія материків і океанівПриродні зони Північної Америки§ 50. Природні зони. Висотна поясність
1. Чому одна природна зона змінює іншу?
2. Що таке висотна поясність?
Природні зони. Розподіл природних зон Північної Америки має свої особливості. З просуванням углиб континенту природні зони материка набувають меридіонального простягання. Причиною цього явища є те, що завдяки особливостям рельєфу співвідношення тепла й вологи на материку помітно змінюється не тільки з півночі на південь, а й із заходу на схід.
За <span>картою атласу </span>назвіть природні зони арктичного,субарктичного та помірного поясів.
Зона арктичних пустель має суворий клімат, тому на вільних від льоду ділянках трапляються тільки плями мохів і лишайників. Життя більшості тварин пов'язане з океаном. На суходолі мешкають невеличкі гризуни — лемінги, якими живляться такі хижаки, як песець і вовк .
Зона тундри краще забезпечена теплом, але його все ж недостатньо для випаровування опадів. Тому зволоження надмірне, що призвело до заболочування території. На тундрово-болотних ґрунтах ростуть мохи та лишайники. Поряд з ними — різноманітні трави, численні чагарники. Трапляються карликова береза та вільха, висота яких часто не перевищує 5 см. Цією рослинністю харчуються північний олень <span>(мал. 153), </span>якого завезли сюди з Європи, а також вівцебик, що схожий водночас на бика і барана.
Мал. 153. Пересування північних оленів у тундрі. (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)
Довжина тіла вівцебика становить близько 2,5 м, висота майже 1,5 м, а маса близько 300 кг. Вигнуті роги досягають довжини понад 70 см. Тулуб вкритий густою й довгою шерстю чорно-бурого кольору. Вівцебиків винищували заради їхнього м'яса і шкури. Тепер полювання на них суворо заборонено. їх занесено до Червоної книги.
На узбережжях влітку багато птахів, які утворюють цілі "пташині базари".
Із просуванням на південь тундру змінює лісотундра — перехідна зона, де ростуть чагарники з верби та вільхи. У долинах річок з'являються дерева — ялина й модрина.
В зоні тайги зима сувора і тривала, а літо тепле й коротке. Внаслідок низької випаровуваності зволоження тут також надлишкове.
<span>Хвойні ліси ростуть на підзолистих і мерзлотно-тайгових ґрунтах. Багаторічна мерзлота не дає змоги кореневій системі дерев поширюватися вглиб, тому коріння розростається вшир і виходить майже на поверхню. В американській тайзі ростуть чорна та біла ялини, ялиця, кілька видів сосни і модрини. На Тихоокеанському узбережжі в умовах надзвичайно вологого і теплого клімату ростуть реліктові ліси з таких хвойних дерев, як туя і дугласія.</span>Зона
арктичних пустель має суворий клімат, тому на вільних від льоду ділянках трапляються тільки плями мохів і лишайників. Життя більшості тварин пов'язане з океаном. На суходолі мешкають невеличкі гризуни — лемінги, якими живляться такі хижаки, як песець і вовк .
<span>Зона </span>
тундри краще забезпечена теплом, але його все ж недостатньо для випаровування опадів. Тому зволоження надмірне, що призвело до заболочування території. На тундрово-болотних ґрунтах ростуть мохи та лишайники. Поряд з ними — різноманітні трави, численні чагарники.
