Я люблю спостерігати за всім, що відбувається навколо мене. Сьогодні я прокинулась від того, що в моє вікно яскраво світило весняне сонечко, воно переливалося, зафарбовувало стіни кімнати у різноманітні кольори, дарувало радість і тепло. Такий ранковий подарунок змусив мене швиденько вибігти на вулицю і нарешті насолодитися цим чудесним днем, справжньою казкою, створеною самою природою. Я живу в звичайнісінькому приватному будинку на вулиці, де повно таких же схожих між собою невеличких, акуратних будиночків. Але весна все змінює. Моя вулиця араз виглядає як кадр з чарівного мультфільму, у якому описано вигаданий світ. Навколо все починає цвісти: молоді абрикоси вже демонструють свої перші рожево-біленькі квіточки, на яблунях і вишнях вже з’являються зелені бруньки, які от-от перетворяться у зелені листочки, біля вікон уже розпускаються тюльпанчики, і де-не-де ще досі можна знайти маленькі проліски. Краса зараз повсюди. Непримітні до цього будиночки зараз тільки доповнюють, вдало вписуються у загальну картину, вони вже не здаються такими сірими і безбарвними, хоча саме такими були лише кілька днів тому.
Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840 р. в с. Кліщинцях на Полтавщині (тепер - Черкаська область) у дворянській родині. Хлопчик рано втратив батьків і його другою родиною стала сім’я дядька по матері В. Лисенка, а троюрідний брат Микола Лисенко - найкращим товаришем. Освіту майбутній письменник здобував у Полтавській гімназії, потім Харківському (1858-1860) і Київському (1860-1865) університетах. У Лисенків була прекрасна бібліотека і, приїжджаючи на канікули, Михайло читав багато творів світової та вітчизняної класики. Глибокий слід у свідомості юнака залишило спілкування з Олександром Лисенком (дядьком по матері), який був переконаним демократом і поборником національного відродження.
Свиня з Мурашкою сперечалися, хто з них двох багатший. А Віл був свідком і побічним суддею.
— Чи ж багато у тебе хлібного зерна? — спитала з гордовитою посмішкою Свиня.— Ану-бо, поясни, шановна пані...
— В мене повнісінька жменя найчистішого зерна.
Як тільки сказала це Мурашка, зареготали раптом щосили Свиня й Віл.
— Хай буде нам за суддю пан Віл,— мовила Свиня. — Він двадцять з лишком років справляв судійство у великій славі, і не гріх сказати, що між усієї своєї братії — наймайстерніший юриста і найгостріший арифметик і алгебрик. Його благородіє зможе нашу суперечку легко вирішити. Окрім того, він, здається, досить вправний і в латинських диспутах. Віл опісля таких слів, мовлених мудрою звіриною, відразу скинув на рахівницю і за допомогою арифметичного множення зробив таке визначення:
— Понеже бідна Мурашка дійсно одну жменю зерна має, як сама призналася об тім добровільно, і, окрім зерна, більше нічого не споживає, а, напроти того, у пані Свині є цілий кадуб, у якому жмень мається триста з третиною, то за всіма правилами здорового глузду...
— Не те ви рахували, пане Віл,— обірвала його мову Мурашка. — Надіньте окуляри та витрати проти прибутків киньте на рахівницю...
— Справа зайшла в суперечку, і її перенесено у вищий суд.
Дружба-це одна з найкращих речей на Землі.У мене є багато друзів,які мені можуть допомогти у важку ситуацію.І я їх за це поважаю!Так само я,допоможу їм.Вони весь час поряд.Завжди можуть щось порадити та підказати.Але не завжди дружба триває вічно,бувають сварки.І дружба закінчується.Ти можеш перестати спілкуватись з другом,через дрібничку.Але не потрібно сваритись!Не використовувати друзів,адже в один момент ти можеш залишитись один та потім дуже довго шкодувати за все!