Центральні райони країни — Брабант і Фландрія — славилися своїм сукнарством. З іспанської та англійської вовни на місцевих мануфактурах виготовляли якісні й дешеві тканини, які розходилися далеко за межі країни. Жителі північних земель - Голландії та Зеландії - займалися кораблебудуванням та рибальством. Населення південних провінцій постачало сільськогосподарську продукцію. У міському виробництві і в селі успішно розвивалися нові капіталістичні відносини.
Зручне географічне розташування Нідерландів сприяло розвитку міжнародної торгівлі. У країні діяла налагоджена система прекрасно обладнаних портів. Ріками здійснювався товарообмін з Німеччиною і Францією, а морем - із Англією, країнами Балтії і Московією. У великих містах існувало чимало банків і бірж, а найбільший нідерландський порт Антверпен став важливим центром торгового і фінансового життя Європи. На його вулицях можна було почути різні мови і зустріти комерсантів із найвіддаленіших країн. 17 провінцій Нідерландів по праву вважалися найбагатшою частиною Іспанського королівства. Податки з них приносили Іспанії у 7 разів більше прибутків, ніж золото і срібло Нового Світу.
Карл V управляв Нідерландами через свого намісника. Король завбачливо зберіг вольності міст і представницький орган країни — Генеральні штати, надав нідерландському купецтву широкі можливості для торгівлі в Іспанії та Новому Світі. Така політика дозволяла Карлу V утримувати в Нідерландах спокій, але наприкінці його правління ситуація почала змінюватися. Збільшення податків дедалі частіше наштовхувалося на обурення населення. Дворянство дратувало те, що іноземці відтіснили його від керівництва країною. До того ж у Нідерландах, де проживало багато протестантів (переважно кальвіністів), було введено інквізицію і почалися гоніння на єретиків. Усі ці проблеми загострилися після приходу до влади Філіппа II.
Початок визвольного руху. Філіпп II управляв своїми володіннями з Мадрида. Король погано знав Нідерланди і турбувався лише про те, аби витягти з них якомога більше коштів для потреб Іспанії. Він безжально розорював країну: переклав на неї утримання іспанського війська, скасував пільги нідерландських купців, позичав і не повертав гроші нідерландським банкам. Прагнучи викоренити кальвінізм, Філіпп розгорнув масове переслідування протестантів.
Нідерландці розцінювали дії короля-іспанця як політику, спрямовану на їхнє національне гноблення. Країну охопило масове обурення. Серед невдоволених було чимало дворян, лідерами яких стали принц Вільгельм Оранський, граф Егмонт і адмірал Горн. Вони виступали за припинення релігійних гонінь і повернення старовинних вольностей, а свої вимоги передали намісниці короляМаргариті Пермській. Щоб показати, до якого злиденного становища дійшли нідерландці, дворяни при врученні документа навмисно вдяглись у бідний одяг.
Один з придворних презирливо обізвав їх гьозами - жебраками, але ті, кому адресувалась образа, підхопили слово і використали його на свій лад. Невдовзі так з гордістю почали називати себе всі борці за незалежність Нідерландів.
Визвольний рух почався влітку 1566 р., коли по всій країні розгорнулося повстання іконоборців (противників ікон). Під заклики кальвіністів вони громили католицькі церкви, знищували ікони і статуї святих: усього постраждало понад а тис. церков. Повстання вдалося придушити, але воно змусило намісницю пом'якшити закони проти єретиків. Таке рішення не влаштовувало Філіппа. Він усунув Маргариту, а на її місце поставив герцога Альбу - жорстокого фанатика, який обіцяв вогнем і мечем викоренити єресь і привести Нідерланди до повної покори своєму монарху.
Герцог Альба проти гьозів. Улітку 1567 р. каральне військо герцога Альби увійшло в Нідерланди, де іспанські солдати поводились як у завойованій країні. Для розправи з невдоволеними була створена „Рада у справах про заколот”, яку в народі називали «кривавою». Вона тисячами виносила смертні вироки. Егмонті Горн загинули на ешафоті, а Вільгельм Оранський і частина його прибічників втекли за кордон. Всі, хто хотів врятуватись, залишали країну. Майно жертв кривавих розправ йшло на користь короля, в Нідерландах зростала кількість розорених і безробітних. Країна опинилася на межі економічної катастрофи. Спроба Альби ввести нові податки поклала край народному терпінню.
Нідерландці піднялися на партизанську боротьбу. Вони йшли в глухі ліси і створювали загони «лісових гьозів», які розправлялися з іспанцями на суші. «Морські гьози» топили іспанські судна і нападали на прибережні фортеці. Принц Оранський підтримав народну боротьбу і пішов на союз із гьозами. Мужня і авторитетна людина, він був справжнім патріотом Нідерландів. Обдарований політик, принц ніколи не говорив зайвих чи необережних слів і вмів майстерно приховувати свої справжні наміри. За це він отримав прозвання «Мовчазний».