Бабуся, яка сидить поряд зі своєю онучкою, та читає їй книгу. Дівчинка посміхається, та з цікавістю дивиться у книгу
Я хотів би мати такого друга як Федько незважаючи на те що він бешкетник, він може прийти на допомогу, з ним цікаво, він ніколи не видає друзів а говорить це я а він на (типу того)
Тема: зображення тривалого часу кукування зозулі (неділя, понеділок, вівторок,..). Ідея: прохання людей до зозулі, щоб вона якомога більше їм накувала. Основна думка: Співай, співай, товаришко, Бо вже не будемо, Та не знаєм, товаришко, Чи на рік діждемо.
Хоч Павлусю було лише п'ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. Автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певно, він намагався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої - окраса історії України! І ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ Павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і буди на нього схожим.
<span>Ось Павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. Ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. Він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів. </span>
<span>А. Чайковський не ідеалізує Павлуся, хоч, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. Я схиляюсь перед його патріотизмом, присягою на вірність рідному краєві (вона звучить у внутрішніх монологах героя) , перед щирістю та м'якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. Навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору Сулеймана, можна виправдати. Ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію - знайти сестричку Ганнусю і визволити її з неволі. Цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.</span>
<span>Привіт Любов Пономаренко! Я прочитав(ла) твій твір "Гер Переможений". Шкода, що він такий маленький, але надзвичайно цікавий. Напевно ти дізналась десь цю історію та записала чи як? Сюжет твору дуже ліричний та неперевершений. Я вважаю що цей твір заслуговує уваги. Напруженність твору мене зацікавила ще більше. Ви дуже влучно описала жорстокість німців і я ні настільки не сумніваюся, що вона насправді такою була в ті часи після воєнні. Для мене цей твір відкрив світ з іншого боку можливо в ті часи, але все ж таки... Я хочу вас попросити,будь ласка напишіть якийсь подібний твір до цього, але не новелу( я обов*язково прочитаю), бо мені кінцівки більше щасливі подобаються чим навпаки. </span>
