Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському.
Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати.
6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби.
Влітку 1883 року діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом.
У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови.
Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка».
Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів».
Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України.
Історію кохання Лесі Українки часто розпочинають із Сергія Мержинського.
Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці.
На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва.
7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві.
Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ.
Померла 19 липня 1913 року в Сурамі у віці 42 років.
Кожна людина хоче жити в мирному світі. А це означає, що ми маємо радіти кожному дню, ходити до школи і не боятися, що ворожа куля може наздогнати нас в дорозі, моїх батьків на роботі, з інших людей у великих містах і маленьких селах. Якщо зберігатимемо мир, люди будуть жити щасливо, виховувати своїх дітей, піклуватися про стареньких батьків і робити все для того, щоб процвітала наша ненька Україна.
Яке суворе слово – Україна
У ньому дзвін шабель, і гук гармат,
І тулумбасів грім, і попелище хат,
Й китаіікою накрита домовина.
Ю. Мушкетик
Скільки їх, народних героїв, відомих і невідомих, віддавали своє життя за Україну, віками боролися за її волю та незалежність і гинули з думкою про неї. Їх імена, можливо, і не збереглися б, якби не народна пам'ять, яка уславила подвиги своїх героїв у перлинах українського епосу – думах. Назавжди в пам'яті нащадків залишаться козак Голота, Самійло Кішка, Іван Богун, Максим Перебийніс, Богдан Хмельницький та інші герої, які були хоробрими, мужніми та відважними, жили й боролися в ім'я свого народу та рідної землі.
Саме про одного з таких героїв, який "не боявся ні огня, ні меча, ні третього болота", і розповідається в "Думі про козака Голоту".
Козак Голота – це узагальнений образ народного героя, що стояв на захисті мирної праці людей, боронив рідну землю від турків і татар. У думі змальовується поєдинок Голоти з багатим татарином, який мріяв упіймати козака й запродати його в рабство. Хитрому, жорстокому та жадібному татаринові народ протиставив свого улюбленця, якого наділив найкращими людськими якостями. Голота сміливий і відважний, кмітливий і дотепний, справедливий і чесний, має надзвичайну силу й наганяє жах на ворогів. Але він убого вдягнений ("шапка-бирка зверху дірка", його "шати дорогії" – це "три семирязі лихії", "постоли в'язові"). Його одяг і прізвище свідчать про те, що Голота – простий трудівник» який і був справжнім охоронцем рідної землі. Козак убиває татарина, що символізує віру народу в перемогу над ворогами.
Інший герой думи – Самійло Кішка – особа історична. Брав участь у морських походах козаків проти Туреччини й потрапив у турецький полон, у якому провів 25 років. Але бувши людиною волелюбною та хороброю, він організував повстання козаків-невільників на турецькій галері й повернувся на Україну, де був обраний гетьманом.
Правдиве змалювання важкого становища українського війська під час облоги Вінницької фортеці ми бачимо в "Думі про Івана Богуна". Герої цієї думи – Богдан Хмельницький та Іван Богун – це мужні захисники своєї Батьківщини, готові віддати власне життя, аби охоронити українські землі від польсько-шляхетських загарбників.
Усі герої народних дум – чесні, відважні, сміливі люди, які вірно та віддано служили своїй Батьківщині, не відступали перед труднощами й небезпеками, не боялися вогню, катувань та голоду, тому нащадки будуть завжди пам'ятати їх подвиги, а слава їх "не вмре, не поляже однині й до віка".
Зовнішність: Худий, блідий, виснажений.
Заняття: Помічник на фермі місіс Менн, помічник трунаря, помічник у злодіїв.
Характер: Терплячий, стійкий, добрий, милосердний, вдячний, сильний духом, має власну гідність.
Личико, немов сонечко світило;
Каплі дощу, наче сльози
