- Привіт!
- Привіт!
- Як справи?
- Добре. Як в тебе?
- Теж непогано
- Мені учора було цікаво у музеї, а як тобі?
- Мені теж
- Стількі цікавих стародавніх речей, все таке гарне
- Так. А старі монети, які були знайдені зовсім недавно. Вони ще добре збереглися.
- А одежа воїнів, я б теж хотів таку мати. А ти?
- Я краще хотів би мати іменну саблю, як у самураїв
- Так це було б не погано. Я хочу ще побувати у цьому музеї
- Я теж. Всі ці речі захоплюють подих, вражають мене до глибини души
- І змушують фантазувати
- Підемо на наступнії неділі туди ж?
- Згода
- До зустрічі!
- До зустрічі!
Повість “Гуси лебеді летять” є прикладом поетичної розповіді письменника Михайла Стельмаха про своє дитинство. Саме гуси на початку і наприкінці твору символізують плин книги життя, де найяскравішою сторінкою для кожного є його дитинство.
Бачимо, що Михайлик був жвавий і веселий хлопець, схильний як до глибоких роздумів, так і до смішних витівок. Злиденне життя зробило його співчутливим до бідних. Тут мимоволі згадується гарбузове насіння, яке передавали дитячі рученята голодним подорожнім. Хлопець вирізнявся серед інших допитливістю. Дідусь часто розмовляв з малим, а онук любив слухати казки, які зачаровували своєю казковістю і торжеством добра. Розповідав про велич природи, про необхідність дбайливого ставлення до неї. Тому Михайлик зростав спостережливим, захоплювався красою рідного краю, мріяв побільше дізнатися про рослини і тварини. Розумів, що в цьому йому звичайно допоможуть також книжки. Мова хлопця була наповнена дотепними висловами, фразеологічними зворотами , які є перлинами народної мудрості.
Не дивлячись на те, що Михайло Стельмах походив з небагатої сім’ї, але дитинство його, оточене любов’ю та турботою, можна назвати щасливим.
Родные края такие прекрасные,и всегда такие родные. Всегда свежий,прохладный воздух. Прекрасные леса,реки. Если ты живешь в такой местности). Они вдохновляют,и оживляют. Родные края прекрасны : зеленые лужайки,высокие деревья,просторные улочки. Наши края самые просторные,можно сказать живые.
Я йду разом из другом (подругою) по шкільним коридорам. Повз нас проходять сумні учні різного віку, але ми не сумуємо. вже скоро буде прибирання нашого класу, не можу дочекатися цього моменту. Мені подобається, коли увесь клас займаеться одніє справою, разом, дружно. Нам завжди весело. Знайшовши потрібний кабінет.
Я відчиняю двері та заходжу , там значно тихіше, ніж у коридорі, мої однокласники займаються своїіми справами, усі сміються. Я проходжу до своєї парти та саджусь, ждучи вчителя. Двері до класу відчиняються, заходить ( имя учителя).
<span>-Доброго дня, діти. Сьогоді ми будемо прибирати в класі! Зараз, я кожному дам доручення. - вчитель перечислив усіх дітей, розділивши іх по групам, кожній дали своє завдання.
Мені разом із друзями треба протерти усі парти.
Обоговоривши все, ми приступили до роботи.
Я намочила жовтеньку тканинку , яку мені дала ( имя учителя) Протиравши парт, я поглядала на друзів, всі були зайняті своєю справою, хтось протирав та поливал квіти, деяки витирали дошку, мили підлогу,вікна, та ще багато чого. Через пів години ми закінчили та розійшлись додому, мені дуже сподобався цей день!
</span>
Давальний. Кому? Чому? - Кроні