РОЗМОВА, ЗВАНА АЛФАВІТ, ЧИ БУКВАР СВІТУ.
ДРУЖНЯ РОЗМОВА ПРО ДУШЕВНИЙ СВІТ
<span> </span>
<span> ...Моя розмова стосується лише людинолюбних душ, чесних станів і благословенних видів промислу, які не суперечать божому і людському законові, а складають плодоносний церкви, ясніше кажучи, суспільства, сад, як окремі частини складають годинниковий механізм. </span>
Мова моя тоді спокійніша, коли кожна людина не лише добра, але і споріднену собі всіма сторонами знаходить роботу. Се і є бути щасливим, пізнати себе чи свою природу, взятися за своє споріднене діло і бути з ним у злагоді з загальною потребою. Така потреба - се благодійство і послуга. Не дивно, що в стародавніх римлян як потреба, так і благодійство означалося словом officium, тобто моральний обов'язок.
Найдобріша людина тим неспокійніша і нещасніша, чим більшу посаду вона займає, але до неї не народжена. Та й як їй не бути нещасною, коли загубила той скарб, що дорожчий за все на світі: "Веселощі серця - життя для людини, і радість людська - є довгоденність" (Сірах).
Як же не згубити, коли замість добрих послуг лише ображає друзів і родичів, близьких і далеких, співвітчизників і чужоземців? Як не ображати, коли вона суспільству приносить шкоду? Як не зашкодити, коли погано виконувати обов'язки? Як не буде погано, коли немає завзятості і невтомної праці? Звідки ж з'явиться працелюбність, коли немає бажання і старанності? Де ж візьмеш бажання без природи? Природа - всьому початкова причина і рушійна сила. Вона і є матір'ю бажання. Бажання ж - започаткування, схильність і рух. Бажання, за приказкою, сильніше неволі. Воно прагне до праці і радіє з неї, як зі свого сина. Праця - живий і невсипущий рух усієї машини, доки не довершиться справа, що сплітає творцеві своєму вінець радості. Коротко кажучи, природа наснажує до діла і зміцнює до праці, роблячи її солодкою...
Скажу тобі: коли бажаєш, щоб син твій охоче й безпомилково виконував свої обов'язки, мусиш сприяти йому під час вибору звання, відповідно до його якостей. Сто спорідненостей - сто звань, а всі почесні, як законні.
Хіба не знаєш, що маєтність - від чесно виконаних обов'язків, а не обов'язки від маєтності залежать? Чи не бачиш, що низьке звання часто віднаходить маєтність, а високе - губить?
Не дивись, хто вище і хто нижче, хто видніше і незнатніше, багатше й убогіше, але дивись на те, що з тобою споріднене. Вже ми казали, що без спорідненості все ніщо...
Коли володар маєтків живе щасливо, не тому він щасливий, що володіє ними: щастя до маєтків не прив'язане.
<span> Коли казати про володіння за спорідненістю, слід розуміти і види всіх зовнішностей. Зовнішнє те, що лежить поза людиною: грунт, рід, чин тощо. Шукай, що хочеш, але не загуби світу. Шляхетний список лежить поза тобою, а ти поза ним цілком можеш бути щасливий. Він без світу ніщо, а світ без нього - щось, без чого не можна бути щасливим і в едемськім раю.</span>
Герасим — главный герой рассказа И. С. Тургенева « Муму». Я бы даже сказала, что он единственный герой этого произведения. Глухонемой рослый богатырь не только внешне отличается от окружающих. Хозяйственный и работящий, Герасим сохраняет в себе доброе, чуткое к чужой беде сердце, по-русски широкую деревенскую душу, невиданное для периода крепостного права чувство собственного достоинства. По словам Тургенева, «могучий, как дерево… на плодородной земле», он любил землю, хозяином которой не был. Все, что ни делал этот «славный мужик», совершалось им просто и искренне, от всей души. Работать — так работать, любить — так любить.
Нежными и трогательными были чувства великана Герасима к Татьяне, которую по приказу барыни выдали замуж за пьяницу-башмачника. После горького разочарования в любви глухонемой безоглядно привязался к найденной им собачке:«ни одна мать так не ухаживает за своим ребенком, как ухаживал Герасим за своей питомицей». Но и эта безобидная привязанность была разрушена своенравной барыней. И все же горести и беды не сломили могучего богатыря. Герасим оставил город, принесший ему столько горя, и вернулся в родную деревню — к земле, деревенскому быту, ко всему, что всегда было дорого его сердцу. И в этом его сила и его победа над превратностями судьбы крепостного крестьянина.
Привет блин у меня был такой же вопрос написать в тетрадке вроде есть если есть то напишу
<span>айди на либ. ру и прочитай, там 5 страниц вордовскох всего. </span>